Сборник исторических статей о Чернигове

З історії чернігівського кіно

1907 році, тобто століття тому, в Чернігові було відкрито перший стаціонарний кінотеатр під назвою "Синематограф Иллюзион". Це була важлива подія у житті невеличкого провінційного міста, пересічні мешканці якого ніколи не були перевантажені розвагами.

Цікаво, що відкриття "Иллюзиона" - відбулося рівно через десять років після того, як чернігівці (зрозуміло, далеко не всі) уперше познайомились з кіномистецтвом. Сталося це 3 січня 1897 року, коли полковник Малиновський продемонстрував у залі Дворянського зібрання "живые картины", кажучи сучасною мовою, - кіно. Після цього певний час поодинокі покази сінематографу відбувалися у непристосованих для цього приміщеннях, що, зрозуміло, не могло задовольнити зростаючий інтерес городян до нового і модного виду мистецтва. Треба зазначити, що подібна ситуація існувала не тільки у Чернігові.

Саме тому в 1904 році виходить циркуляр "Наставления" - про технічні вимоги щодо облаштування та утримання кінематографів, який вимагав дотримання певних правил при демонстрації кіносеансів. Циркуляр, який, до речі, був удосконалений та доповнений у 1911 році, став важливим поштовхом для розвитку кінематографічної справи, у тому числі й місцевої. Саме наслідком цього документу і стало відкриття у Чернігові вже згаданого вище стаціонарного кінозалу. До речі, містився він у самому центрі міста на Шосейній вулиці поблизу Воздвиженської церкви у дерев'яному будинку (за сучасним магазином "Янтар"). Через декілька років, приблизно у 1910-1912 роках, господар "Иллюзиона" будує поруч з ним нове Цегляне приміщення кінотеатру, який отримав гучну назву "Наука и жизнь" та на довгі роки став найкращим у губернському центрі.

Після Великої Вітчизняної війни над двома поверхами пошкодженої під час бомбардувань споруди надбудували третій. Зараз у цьому будинку міститься центральна ощадна каса. Майже одночасно з "Иллюзионом" на протилежному боці Шосейної вулиці розпочав діяти ще один кінозал під назвою "Люкс". Будинок, у якому він містився, був повністю зруйнований у 1941 році і більше не відновлювався.
У 1910 році за ініціативою місцевих жителів Горлика, Богатиренка та Брусіна в Олексіївському пасажі, який у ті часи був розташований на місці двору сучасного, житлового будинку по вул. Шевченка, 7, відкрився кінотеатр "Экспресс". У 1912 році на вул. Шосейній з'явився кінозал під назвою "Штремер", а ще через рік на розі Шосейної та Богоявленської (Шевченка) вулиць відкрив свої двері "синематограф" "Мираж", який містився у приватному будинку Туровського, де діяв аж до 1922 року. На жаль, жоден з цих кінозалів до нашого часу не зберігся.

Спочатку кіномеханіки вручну "крутили кіно" безпосередньо у глядацькому залі під акомпанемент тапера, який, залежно від сюжету, грав на піаніно то веселі, то сумні мелодії. При цьому нерідко траплялися комічні випадки. Так, наприклад, звернув увагу на когось з глядачів кінооператор, не встиг прослідкувати за сюжетом і продовжував швидко крутити апарат, коли на екрані демонструвалися урочисті чи траурні сцени, від чого дійові особи починали неприродно швидко рухатися, а музика, зважаючи на такі рухи, автоматично починав грати веселі мелодії. Щоб запобігти таким, іноді небезпечним на погляд суспільної моралі випадкам, механіки врешті-решт були "відселені" з оглядового залу в спеціальні кінобудки. Репертуар того часу складався переважно з хронік, "страшних драм" та комедій, які включалися до одного сеансу, що тривав від однієї до півтори годин

У ярмаркових балаганах "крутили", як правило, короткі стрічки тривалістю 5-10 хвилин. Це були кінофільми з привабливими назвами: "Женина-русалка", "Килина выходит из воды" і тому подібне.
Слід відзначити, що перший вітчизняний повнометражний художній фільм вийшов на екрани лише у 1908 році. Називався він "Понизовая вольница" і розповідав про повстання Степана Разіна. Але і після цього драми та комедії довго утримували свої міцні позиції. Так, наприклад, навіть у 1914 році на афішах "Миража" можна було побачити такі назви: "Смерть с улыбкой на устах" - драма у трьох діях, "Грибы выручили" - комедія, "Женщина из мрака" - драма у трьох частинах. У той же час у кінотеатрі "Наука и жизнь" показували сучасну драму "Цыган Жиго". Одним словом, які смаки - такий і репертуар.

Після Жовтневої революції доля чернігівських кінотеатрів склалася по різному. Одні були націоналізовані майже одразу, деякі проіснували трохи довше. У 1919 році в Чернігові був відкритий перший радянський кінозал на 400 оглядових місць. У 1939 році почав діяти кінотеатр ім. Щорса, розрахований на 563 глядачі. Зруйнований під час війни, він вже через два роки після Перемоги відновив свою роботу. У 1960 році у місті був збудований кінотеатр ім. Довженка, в 1975 році - "Дружба", а у 1985-му - "Победа". Ось така історія. А що відбувається сьогодні, читач бачить на власні очі.

В. РУДЕНОК

Версия для печати