Сборник исторических статей о Чернигове
Як чернігівські семінаристи травневі свята відзначали...
Так уже повелося, що сучасна молодь, та й не тільки молодь, залюбки відзначає травневі свята на природі. Що може бути краще: бодай на день втекти з гамірного міста, подихати чистим повітрям, посидіти біля вогнища та розповісти один одному різні цікаві історії. Ну хоча б про те, що серед чернігівського студентства традиція проводити свята на природі нараховує кілька сторіч.
Для вихованців Чернігівської духовної семінарії травень був початком традиційних студентських рекреацій, тобто вихідних, якщо висловлюватися сучасною мовою. Зазвичай студенти проводили їх на природі. І там уже намагалися відпочити на повну котушку, забувши про книги та навчання. Традиція травневих рекреацій в давнину побутувала в багатьох українських навчальних закладах. Наприклад, у знаменитій Києво-Могилянській академії у ці дні студенти під керівництвом свого викладача поетики ставили різноманітні п'єси, здебільшого релігійно-повчальної тематики, та розігрували їх для широкого загалу охочих де-небудь за містом. А от веселі гуляння чернігівських семінаристів навряд чи мали якийсь релігійний підтекст. Недарма сам ректор Чернігівської семінарії, випроводжаючи молодь на рекреації, попереджав, щоб вони "не забувалися і не творили бешкетів". До травневих свят чернігівські семінаристи готували величезний пиріг-кулеб'яку аж у два аршини (майже півтора метра) довжиною та збирали гроші на гуляння. Потім старші вихованці з усім цим добром вирушали до пана ректора. Той у свою чергу благословляв пиріг, а гроші віддавав на студентські рекреаційні забави. Кулеб'яку студенти того ж таки дня з'їдали у семінарській їдальні, а потому розгортали бурхливу діяльність, готуючись для виїзду на святкування. Кажуть, що тоді вся будівля семінарії буквально ходором ходила, мабуть, і на тому березі Стрижня було чути.
Адже розташовувалася семінарія у приміщенні сучасного Чернігівського військового шпиталю. Справжні студенти і сто, і двісті років тому мало відрізнялися від сучасних, особливо, коли мова йшла про відпочинок. Вирушали на рекреації як у військовий похід - з собою забирали намети, які заздалегідь готували ще в семінарії спеціально для таких випадків, організовували й польову кухню. Вся околиця наповнювалася гучним молодецьким співом! Відійшовши десь верст за сім від Чернігова, студентська ватага ледь не в тисячу чоловік розбивала табір та й розпочинала гуляння. По обіді приїжджав ректор, оглядав все і знову нагадував студентам "не забуватися".
Студентські рекреації були непоганим приводом повеселитися для всіх чернігівців. Під вечір на рекреаційне поле з'їджалися шановані гості - міські урядники, купці. Але, незалежно від чинів і звань, з порожніми руками на святкування нікого не допускали. Кожен мав обов'язково щось принести до загального столу. Не обходилося, звичайно, свято чернігівських семінаристів і без доброго вина. Розваги розгорталися на повну силу: музика, пісні, танці. Вигадливі студенти влаштовували навіть такий собі імпровізований оркестр... з порожніх пляшок. Звучав він, мабуть, напрочуд ексцентрично й оригінально. Наскільки суворо чернігівські семінаристи під час цих гулянь дотримувалися настанов пана ректора, ми, мабуть, достеменно не дізнаємося. Але свята на те і свята, що можна не дослухатися ні до яких настанов і просто веселитися.
Підготувала Олена ТЕРЕЩЕНКО
Щотижневик "Місто" за 10 травня, №19