Оцінка чи знання?

Оцінювання знань в навчальних закладах, на мою думку, придумали для тих, хто не хоче навчатись. Як би тільки не розпинались паперові криси, ховаючись за кафедрами і своїми макулатурними науковими працями, говорячи, що оцінювання є необхідним заохоченням, я кажу: його придумали для тих, хто не хоче навчатись!
Адже навіщо людині, яка не просто, наприклад, читає книжки по цікавлячій її науці, а пірнає з головою, коментуючи і піддаючи критиці дослідження інших, розпинатись, виставивши на оцінку свої знання. Та ще й коли ці знання мають підлягати нормам, за межі яких рідко виглядають „судді”.

Школа
Ця система можливо б і мала якесь позитивне значення, якби не використовувалась недолугими викладачами для залякування учнів, коли не взмозі їх зацікавити навчанням. В 90% випадків сае так використовується система оцінювання.

ВНЗ
Наші „вишки” як в політиці, так і в науці сповнені абсурду, в якому вони просто захлинаються.
Ідея необов”язкової вищої освіти передбачає бажання людини якумога глибше вивчати і всесторонньо розглядати галузь науки, до якої вона має прихильність і в сфері якої вона хоче працювати.
Хіба не логічне запитання: навіщо ТАКІЙ людині контроль і оцінка знань? Контроль – це щоб людина не могла дізнатись швидше і більше, ніж її попередники? Чи щоб почувалась неповноцінною, відстаючи від нормативів?
А оцінювання? Лиш через цей фактор навчальні заклади заповнені людьми, які вчаться „бо так треба”. А також, це єдина причина, через яку в цих закладах існують хабарі і некомпетентність.

Робота
Оцінка компетентності через стажування і продуктивності через аналіз на підприємствах, можливо, є єдиним місцем, де воно потрібне. Адже саме на практиці у вже встановленої на свій шлях людини, можна запитати про її придатність, тобто вміння застосовувати свої знання на ділі.

Отже, хіба не виходить, що система оцінювання, що створена для впорядкування системи освіти, загалом сприяє її розладу?