Черниговский КВН в Брянске на "Шумном балагане"!

Ось і Седнів, ось вже Новоселівка – і машина перетинає кордон міста. Ми дома! Після чотирьох днів перебування у місті Брянськ на 18-ому Міжнародному фестивалі молодіжного гумору «Шумный балаган»… І не просто перебування.
А розпочалося все досить банально – традиційне запрошення через відділ у справах сім‘ї та молоді міської ради команди КВН від Чернігова на фестиваль, по-шук коштів на дорогу (як виявилось – простіше, дешевше і зручніше їхати власним транспортом, ніж залізницею), домовленість із учасниками і сам виїзд ранком у че-твер. Наш «болід» - «Дачия» - «універсал», окрім самого водія – Костянтина "Wepr" НЕСТРЕЛЯЯ (сам КВНщик) і мене, вмістила (і досить зручно) команду КВН під екс-периментальною назвою «Екстремальна сім’я» (Артем "Вайд" Широкий, Сергій "Фігляр" Міляєв, Андрій Штанько та бог звуку – Олександр "Глобус" Хачко).
Сказати, що поїздка відбувалася невесело – збрехати. Регіт стояв таких, що машина здригалася, під час руху навіть народилися три мініатюри, одна із яких навіть була включена у програму показу! Зупинялися часто, бо взяли із собою камеру і фіксували все на плівку. (хоча такого жоден сайт не покаже)))) Однак найсмішніше було на митниці! В той час, як наші прикордонні служби лише трошки дивилися паспорти та авто, російська сторона «обрадувала» величезною чергою автомобілів. І стояли б ми дуже довго, якби не офіційне запрошення Брянської адміністрації та лист Чернігівської міської ради. Варто було лише показати якомусь головному дядьку у цивільному і сказати магічну фразу «Ми на КВН!», нас одразу провели поза всією чергою! От тільки потім стало весело) Фото у паспорті Артема було ну дуже на нього не схоже, прикордонник хвилин 15 випитував, де живе Широкий, скільки йому років, на якій вулиці прописаний. І тільки після того, як команда дружньо почала «підколювати» несхожого (жартами на кшталт – «Погано твій принтер паспорти друкує!»), якось відлягло у росіян і ми рушили!
І хоча рушили досить швидко, все ж виступити у запланований час нам не вдалося, бо ми повинні були відкривати програму фестивалю о 18,00, а доїхали лише у 16,00. Тому організатори перенесли виступ на другий день конкурсної програми (що, із моєї точки зору, зіграло нам на руку, бо вдалося і відіспатися, і програму підігнати). Фестиваль же зібрав 10 команд із міст Рівне, Київ, Чернігів (Україна), Гродно (Білорусь), Тирасполь (Республіка Молдова), Курськ, Орел, Ярославль та Брянськ (Російська Федерація). Два дні конкурсної програми, в якій кожна команда повинна була презентувати блок мініатюр до 30 хвилин, виявився досить виснажливим марафоном, оскільки ліміт часу додержали лише чернігівці. Як сторонньому глядачу у залі, мені особисто найбільше сподобалася команда «Фа ваву» із міста Рівне (і жарти у зал «заходили», і смішно, і музично, і просто класно). Однак залишилися вони незрозуміло чому поза призовими місцями та номінаціями.
Наші виглядали шикарно! В залі вже добре знали, хто такий Фігляр і Широкий, однак і новий учасник команди – Андрій Штанько – не підвів! Зал реготав і аплодував довго. Відчуття складалося, що хоча б якусь номінацію нам віддадуть… Хоча логіка складу журі (заслужені артисти культур РФ, солідні люди) не завжди була зрозуміла самим командам. Також про те, що чернігівці сподобалися, говорила кількість мініатюр, яку жури пропустило на «галку» (фінальний гала-концерт). І хоча із 20 показаних мініатюр на третій день пішли всього 7, це насправді був другий за кількістю результат.
Особливо хочеться відмітити виступ команди СТЕМ «Дивні люди» (м. Київ), минулорічних переможців фестивалю. До речі – саме вони перемогли і цього разу. І хоча безбожно перебрали ліміт часу (майже 50 хвилин), і показали частково стару програму, однак і журі, і глядачі, і команди аплодували виступу довго, стоячи, а ді-вчата навіть плакали. Чому? А дуже просто… Кияни приїздять на фестиваль вже сьомий рік поспіль (ми – лише третій). Кожній команді прикріпляють гідів із числа волонтерів - молодих хлопців і дівчат, які знаходяться із командами і вдень, і вночі (за що їм низький уклін і «респект»). Гіди ці, як правило, приростають душами до команд, і стосунки переростають у дещо суттєво більше, ніж просто дружба. От і весь виступ киян був повністю присвячений гідам! Ціла історія команди, яка часто приїздить до Брянська (і як вона це робить), яку розповідав капітан команди, пере-мішувалася прикольними мініатюрами. Однак червоною ниткою ішла історія про те, як хлопчина із України закохався у дівчину-гіда, як вони передзвонювалися із різних держав майже щодня, як він не вмів збирати «кубік Рубіка» і дівчина пожартувала – «От як складеш, тоді і одружимося!» Фінал виступу, оплески залу і той же капітан киян виходить на авансцену, щиро дякує всім гідам! Інші гравці команди «Дивні люди» на сцену виводять дівчину-гіда Марину, яка радісно обнімає всіх по черзі. І тут капітан протягує їй ЗІБРАНИЙ кубик, розкриває його (я не знаю, як він це зробив), а там – золота обручка! І проста фраза «Мені вже мало просто тобі телефонувати!» Зал встав, зал шаленів. І Маринка відповіла не незадане запитання, взявши обручку!
Тож мало у кого були сумніви у тому, хто кращий із команд. Однак за інші призові місця навіть підозр ні у кого не виникало. І тому коли оголосили: «Третє місце – команда «Квартал 311», Брянськ» (до речі, як на мене – ой даремно), в душі завмерло. Ведучі театральною паузою вимучили команди і оголосили – «Друге мііііііііііііііііііііііііісце – команда КВН «Екстремальна сім’я», Чернігів!» - і грім оплесків залу! Я так радів, що ледве встиг включити камеру і зняти це на плівку. Ну і перше місце зустрічали знову стоячи!
До речі, ледь не забув! Феєрично втілені жіночі ролі у виступі Сергієм «Фігляром» Міляєвим теж не залишилися поза увагою! І якщо у минулому році він отримав перемогу у номінації «Краща чоловіча роль», то цього журі одноголосно віддали йому номінацію «Краща жіноча»! Обійми, радість святкування, прощання із гідами та організаторами, «затарка» у магазині продуктів на дорогу за рахунок отриманого призового фонду – і дорога додому! От тільки, як виявилося після пів-години їзди, таки не зовсім додому, бо вирулили ми (не дуже орієнтуючись у нічному Брянську) на московську трасу! Тож прийшлося шукати зворотну дорогу і напрямок на рідну Україну (тому що ЖОДНОГО знаку у місті і ще кілометрів 50 за ним із вказівкою на Чернігів чи Україну загалом ми так і не знайшли!)
Рідна Україна зустріла сонцем і весною, чистим небом і похмурим митником, який фразу «А, теж КВНщики» (це перед нами проїхали рівненці), вимовив так тра-гічно, ніби у нього як мінімум теща – гравець КВН-команди. Ну і нехай, все одно весна розпочалася гарно!
Команда КВН «Екстремальна сім’я» щиро дякує за організацію поїздки відділу у справах сім‘ї та молоді Чернігівської міської ради, а також за спонсорську допомогу депутату міської ради Віталію Гольцю та громадській платформі «Сила громади».
P.S. Ця інформація, що подана зверху піде (сподіваюсь) матеріалом у газеті «Чернігівські відомості» у середу. А тут декілька іще фактів про поїздку.
1. Ціни у Брянську – «мама, не горюй»… І це в супер-маркетах: цукор близь-ко 8 грн, шоколадки – від 8 найдешевші, горілка місцева (гидка дуже) - найдешев-ша 25 грн., пиво – від 6 грн… На полицях – товари в основному Україна та Польща, але іще дорожче.
2. Проїзд у місцевому транспорті – маршрутки – від 3 грн., тролейбуси = від 1,5 грн. (є і більше, це в залежності, якої довжини маршрут)
3. Заробітна платня – у двічі більша, ніж у нас у середньому, однак при тако-му рівні цін ситуація у нас виглядає значно кращою. От тільки у порівняно із моєю, чиновницькою, платнею, мої колеги у Брянську отримують ну значно більше!
4. 1 березня у Росії – день виборів у місцеві та обласні думи. Всюди плакати однієї політичної сили. Студенти ВНЗ!!! Безкоштовно розклеюють листівки, розно-сять по поштовим скриньками. Один раз бачили по ТБ виступ у дискусійному клубі самого Жириновського у Брянську – так у прямому ефірі він почав щось погане ка-зати про вибори, моментально включили рекламу, а через 5 хвилин у студії вже си-діли лише представники ЄР та Справедливості. Однак народ про політику не гово-рить майже взагалі, студенти на вибори йти не хочуть, однак ідуть, бо це фіксують на рівні виборчих дільниць і інформацію передають керівництву ВНЗ. Називається це не «Адмінресурсом», а боротьбою за порядок.
5. Були ми на екскурсіях і потрапили у місцевому палаці піонерів (просто ка-зковий палац!!! Із нашим не зрівняти ну ніяк!), а там як раз огляд обласних загонів юних патріотів. Всі – у формах, кашкетах, красені і красуні, прапори и боти, шик-блеск! От тільки коли включили гімн Росії на початку відкриття – НЕ СПІВАВ НІ-ХТО! Я далекий від псевдо патріотів в Україні, однак у нас – тим більше на таких заходах – СПІВАЮТЬ! Навіть я…
6. Публіка у Брянську – доброзичлива і нормальна. Про «Великую Россию» голову нам не дурили, просто сміялися і аплодували. Дівчата – гарні і сонячні, од-нак наші – гарніші і сонечка в очах у них більше! До речі – у Брянську майже всі Гикають по нашому (авжеж, Чернігівське князівство)))
7. Документи із печаткою державних органів для росіян – святе. Це про те, як нас пропускали через кордон, ну іще пара моментів, які озвучувати не буду.
8. Уночі біля одного із нічних клубів бачили бійку. Криваву, матюкливу. Слов’яни проти чеченців… Просто жах, у стилі 90-их «район на район». Ми швид-ко залишали те місце, однак прямо при нас залізякою так чеченцю дали по руці, що вилізла кістка и кров бризкала метрів на 5… Міліцією не пахло…

Валерон Горлатий