Шмат Лайна :))) Сповідь невідомого, знайдна під дверима редакції.

Усем хальоу!!

Пишу обгризеним карандашом, того шо другий варіант єсть – не писати вообсче! Пробував диктовать машиністці – вона оказалась машиністом машинної дійки, і мене від неї замутило. Тому пишу сам, бо не мовчати більш немає сили.

Завершився четвьортий рік мого перебування у повному Лайні. Вражень купа! У прямому смислє… Поки що, окрім дискримінації (а шо це за слово??? Звідкіля воно поселилося у моїй хворобливій уяві??? Хто тут?? Ааааааа) великої рогатої худоби (до якої чомусь дружина відносить мене) поганого нічого не було.

Тільки після завершення 4 годів я мабуть акліматизувався і перейшов на «ти» із своїм постійним другом (як виявилось – відображенням у дзеркалі)

До цього не лягав до 3-4 ночі (спілкувався із розумною людиною) і відчував себе бухим від щастя самообладанія! Хоча правду сказать, шо после того, як мене переїхав трактор – я вмер і воскрес. …)))

Сьогодні вранці лафа закінчилась. Бо дружина прийшла від коханця невдоволеная і недовваленая і потребувала «канфиренцію». Дуже сильно потребувала – 4 рази по 0,7 години. Казала будуть іще баби, але обманула (про це пізніше). Скажу тока, що коли спробувала мене поцілувати – я не лаявся. Просто стоншив. Мене підтримали тока представники Сільмага і деякі глюки (в основному із підсвідомості).

А ось увечері я відчув себе справжнім музчинкою. Мене запросив «на прийом» ветеринар Степан із хвельдшорського пункту. Я був у його кабінеті. Понаравилось більше, ніж зранку із дружиною.

Приязно, хотя якби він зміг не 3, а 13 разів – ощущенія були б іншими. Після 4 по 0,7 дружини, я радувався.

Завтра, перед початком чергової «канфіренції», подарю квіти дружині і пойду жить до Степана. Нехай наша любов б’є хвантаном!

Пока усьо! Усем превед!