Ще раз про минуле й майбутнє.

Ось такий от коментар від realbarba:
Якщо можете запропонувати поспільству дії, або напрямок, або цілі - прошу. Можете повірити, згодні/незгодні, а думати будемо.
Наприклад: першій крок розбудови держави полягає в єкономічному укріпленні (пропонуйте як саме) першій крок розбудови людини полягає в генерації загальнонаціональної ідеї (пропонуйте якої саме). Якщо згодні - думайте в цьому напрямку, як продумаєте черговий рівень деталізації - несіть у маси. Якщо не згодні - критикуйте, але не ["та шо ти верзеш", або "с вами дискутировать бесполезно, не мой уровень"]. Критикуючи пропонуйте альтернативу.

Моєю особистою метою є якісне життя тут, в Україні. Під якісним розуміється духовно багате та матеріально заможне і безпечне життя. Відразу постає питання – так в чому ж проблема, будуй собі своє якісне життя як всі інші!
Ось тут і виникає перший парадокс – всі спочатку в Радянському Союзі, а потім і в продукті його напіврозпаду, незалежній Україні так будували своє життя, що воно покращуючись локально погіршувалося і погіршується загально.
Чому так? Тому, що рівень життя людини в довготривалому плані залежить від його особистого рівня і рівня держави. Чому українці їдуть працювати і жити до інших країн? Тому, що там загальнодержавний рівень добробуту вищий.
Колись давно люди не вирощували ні тварин, ні рослин, вони просто полювали чи збирали те, що росло саме по собі. Але то був дуже низький рівень життя в порівнянні з тим, котре забезпечувало дбання про цілеспрямоване вирощування продукції.
Точнісінько так само відбуваються справи і з державою. Щоб мати гідний сьогодення рівень життя потрібно дбати про розвиток держави.
Як саме? Сьогодні українці дбають про державу так само, як Буратіно дбав про свої кошти на Полі чудес – довіряють дбати про державу Котам Вітям чи Лисицям Юліям. Наслідки відповідні.
То в чому ж наша головна сьогодні проблема? В тому, що більшість з нас не бажає докладати власних зусиль до творення досконалих суспільних взаємовідносин і відповідної їм держави. А багато хто ще й прагне стати Котом Вітею чи Лисицею Юлею, хоча б і місцевого масштабу.
Ось тепер давайте порівняємо як діє людина невідповідна сучасному рівню, і як сучасна, досконала людина.
Примітивна – шукає вождя, котрий нею і всіма іншими керуватиме. Ось типові страждання на цю тему – «Бей своих, чтобы чужие боялись?». Вимоги до вождя, погрози йому, благання до нього, вірнопіддане служіння – оце обличчя минулого.
Сучасна людина творить закони, узгоджує їх з іншими і живе за ними.
Ось тут і виникає в примітивної людини обурення – чому я повинен займатися тими дурними законами і приймати участь в тому дурному демократичному управлінні? Ось же ж приходять добрі коти з лисичками, приносять продуктові пакети і обіцяють в моїх інтересах управляти країною!
І ці буратіни віддають і мою також країну в управління політичним шахраям. Звісно, вони особисто при цьому збагачуються на продуктовий пакет чи посаду службовця по грабуванню країни. Але це саме таке збагачення, котре веде до зубожіння.
Як цих буратін перетворити в громадян? Якими засобами? Чи будемо чекати доки самі вимруть? Так ні ж, вони і молодь такими виховують.