Про те, з чого почнеться розквіт Чернігова.

Якщо судити по тому, що офіційно проголошує українська влада, в тому числі й Чернігівська облдержадміністрація, то розквіт Чернігова і всієї України почнеться з розвитку громадянського суспільства.

Щоправда, детальних пояснень, що таке громадянське суспільство і його розвиток ви ніде не знайдете. Чому? Мабуть тому, що прагнуть вони його лише на словах.

А на практиці?

На практиці немає жодного чернігівського інет-видання, котре б підтримувало і розвивало цю тему. Чому? Відповідь проста – незважаючи на вкрай руйнівну суть нині діючого тоталітарного режиму для всієї України і її майбутнього, багатьох це влаштовує. Чому? Тому що дає можливість отримувати якийсь доход. Чиновникам зарплату, залежним від них видавцям – просто існувати.

Отже, що таке громадянське суспільство і чим воно відрізняється від тоталітарного?

Тим, що головні проблеми осмислює і приймає по них рішення суспільство, а не начальники народу.
Але ж це трагедія! Одні в таких умовах втратять свій шалений корупційний доход, інших почнуть питати про їх антинародну діяльність, третіх можуть спитати про походження їх капіталів. Ні, народу довіряти управління суспільними справами неможна. Від імені народу повинні управляти ті, хто зміг привласнити найбільше суспільних коштів і піднести людям найтовщіший пакет гречки.

Але ж таким шляхом знищили Радянський Союз і нині нищать Україну!

Відповідно, думаючі люди починають самі шукати шляхи покращення. А де їм спілкуватися? Звісно, на сторінках ЗМІ!
Ні, на сторінках ЗМІ не можна. Там або сенсаційний мотлох від всіляких Вісників Чорнухи, або перекази в зневажливо-саркастичному тоні суспільно важливих подій, як те зробив Богдан Гуляй відносно акції об’єднаної опозиції. Ні, опозиція не панацея, але хоча б дати людям почути про те, що казали її лідери і, до речі нардепи, могли б. Ні, не можна.

Добре, не можна на головній сторінці обговорювати щось важливе, давайте будемо це робити в блогах.

Ну, доки в блогах панували одні лише голі задниці і рецепти від кулінарного технікуму, можна було ще дещо написати – аудиторія тут була ідеологічно вірна. Але з часом хтось відчув загрозу. Виявилося, що серед чернігівців є думаючі люди і вони здатні аналізувати ситуацію і робити належні висновки. Але ж це смерть всевладдю чиновників!
Ну, тут і почалося в дусі відомого чернігівського журналіста Сергія Стука – всі самостійно думаючі… ну і далі йде довгий перелік бруду.

А ось вже і сам пан Ярослав Сухомлин долучився:

«Считаю, что то, о чем хочу здесь сказать, и обсуждать-то не стоит. Но поскольку есть определенная череда событий, то в двух словах выскажусь, и все на этом.

Мне неприятно наблюдать, за этими примитивными, на первый взгляд, информационными вбросами. А еще более неприятно, когда на эти вбросы ведутся вполне себе здравомыслящие люди, и в блогах в том числе. Неприятно видеть, как люди готовы перегрызть друг-другу глотки из-за проблемы, которой на самом деле НЕТ. Ее не существует! Эти псевдопроблемы аккуратным и точным движением положены нам в рот. Ну, чтобы он был занят жеванием, а не чем-то другим.

Одни снесли памятник Ленину, другие разгромили бюст Бандеры, третьи еще какой-то. Потом истерия опять по поводу 9 мая, ветеранов и ленточек. Потом фашисты... Люди, вы вообще о чем??? Сдуйте щеки и выдохните! Сегодня и сейчас в жизни столько прекрасного и столько РЕАЛЬНЫХ, а не вымышленных проблем, которые нужно решать и которые заглушает вся эта трескотня!!!

Вообще, считаю, что в нашей стране нужно лет на 20 минимум объявить мораторий на снос старых памятников. Любых. Как собственно и на вопрос языка. И на другие подобные вопросы. Причем, скажем, мне как гражданину памятник Ленину не очень приятен. Как впрочем и некоторые бюсты на Аллее Героев. Но я понимаю, что для большого количества людей в нашем конкретном городе это часть их личной жизни и истории. И они не хотят и не будут разбираться в исторической значимости персонажей этих памятников. Кто скольких людей загнал под землю, кто как жил и чего на самом деле хотел. У них давно есть ответы на эти вопросы, заложенные с детского сада, и никто не в праве осуждать их за это.

Историческая наука – вещь очень субъективная. Я не говорю, что людям нельзя открывать правду и восстанавливать так сказать историческую справедливость. Наоборот, это очень важно. Но общество нужно к этому готовить, а не жонглировать с разных сторон терминологией и фактами.

Неужели не очевидно, что никакие споры в теле-шоу, интернете или где бы-то ни было еще никого на самом деле не переубедят. Все останутся при своем. Это сотрясание воздуха. Попытаться понять и принять – вот все, что можно сделать в этом вопросе. Если не можешь (не хочешь) понять, то просто – принять. Есть люди, с которыми я не согласен, пусть даже категорически, но они, блин, в силу определенных причин имеют право на такое мнение. И все. Ну хуле тут еще говорить???
Дальше ехать надо, запрягай!

ЗЫ: ))))
Хотя конечно была б моя воля, заменил бы я памятник Ленину на памятник Мстиславу Хороброму, брату Ярослава, с которого расцвет Чернигова и начался по сути. Разве не объединяющая и бесспорная фигура? Вот это было бы логично.
А на Аллее героев хотелось бы видеть настоящих героев-черниговцев, которые в разные времена совершали для своего города разные подвиги: и ратные, и гражданские. И к каждому герою – конкретную историю его подвига.
А памятники советского периода перенес бы в определенное место в городе, сделав тематический парк или экспозицию.
Так бы я хотел. И может так и будет когда-нибудь. Но не сейчас. Пока рано».

Отже, чернігівців потрібно готувати до нового мислення. Хто, як і коли це робитиме, пан Ярослав не каже.
Проте каже про інше – про те, що могло б об’єднати українців. Вірніше хто. Це один з прадавніх українських князів.
Світ вже давно не об’єднується навколо осіб, тільки навколо спільних цінностей, приміром християнських. Чому поляки поставили величезну статую Христу? Ото ж. А ми мріємо про тоталітарного правителя. Росіяни он мріють про свого, новітнього Сталіна. Сумно…

Добре було б мати в Чернігові видання для мислячих людей, але на сьогодні це нереально – задушять і чиновники, і тоталітарники.

Виникає питання – а чому б тоталітарникам не спробувати довести свою правоту шляхом переконання, шляхом інтелектуального домінування?

В цьому то і проблема – нездатні тоталітарники володіти ні думкою, ні словом. Ображати, бити, вбивати – ось суть радянської влади і її викормишів.

Втім, читайте самі:

«Здравствуйте вашей хате!

Уважаемые камрады, а не подскажет ли мне кто-то из знатоков, что будет после того, как закончится концертный тур под названием "Вставай Украина"? Понятное дело, что завтра всё закончится пшиком. Не, по хорошему нужно было бы зарубу затеять, чтобы был информационный повод и поднялась волна возмущение, но рупь за сто, что этого не будет. Либерасты-демократы дальше опять будут жевать свою жвачку и пускать слюни... А РадиКалы устраивать показухи и спускать в унитаз накопившуюся агрессию простых людей... Ну, до ладно, это их политический пинг понг, а у нас всё приземлённей. Пойду пока маслом берёзу полью и общую тетрадь с расстрельным списком перелистаю. Вдруг забыл кого?

Короче, сообщите мне пожалуйста, когда в Че будет очередное шоу интересное для "трегубенок". Я конечно понимаю, что уже далеко не первый, кто хочет дать ему в его свиное рыло и нужно становиться в очередь, но вдруг мне всё-таки повезёт его встретить раньше? Не, бить по харе я его не буду - меня в детстве учили не бить слабых и убогих. Таких пидаров-тригубенков мокают головой в унитаз, дают посрачники или порют нагайкой - на большее не заслуживает, но и без наказания оставлять нельзя.

Главное не забыть снять спортивный костюм или защитную футболку, чтобы не орал потом, что ему по месту расположения его мозгов, ногами настучали бритоголовые спортсмены или воскресшие начальники НКВД.

И хоть Сергій Трегубенко не говорил "что в рот брал", а просто писал об этом в своём блоге, про какого то дяденьку жившего в Мене в 1975 году. И "в рот брал" не Лично Трегубенко у своего шефа Ляшка, а кто-то другой, но всё равно такие "трегубенки" - пидары, но в хорошем смысле этого слова.

ЗЫ Если невольно обидел кого сравнением - прошу прощения. Про Сергея Трегубенко я вообще ничего плохого не говорил - это такая метафора. Заранее извиняюсь и прошу прощения, но если кто будет вякать - получит по противной картавой роже.

Отдельные извинения перед геями, которые не выпячивают свои особенности , не скачут по гейпарадам и меня не задевают. Это ваша личная жизнь, а я про настоящих пидаров тут писал... ».

І хто під цим текстом першим залишив схвальний відгук та «плюсанув» його? Звісно, Ярослав Сухомлин: «Смачно написал. Слог богат и метафоричен».

На що розрахунок, що ображуся і покину блог? Чи що мене вдасться спровокувати і потім, звинувативши у всіх тяжких, забанити?

Ну, забанити, мабуть, редакцію змусять зверху. Але я для того підстав давати і допомагати їм в цьому не бажаю. Чи ображаюся? За те, що роблять по відношенню до мене – ні. За те, що роблять з державою і українцями – так.
Радує інше – кількість розумних зростає. І, незважаючи ні на які протистояння, вони переможуть. А поки-що спостерігаємо за тим, як чернігівські чиновники і підконтрольні їм ЗМІ розбудовують громадянське суспільство та пропагують європейські цінності.

Історія України твориться сьогодні і в свідомості кожного. Хто і як її творить, то вже інше питання.