Хартія вільної людини?

Сьогодні група 1-грудня має презентувати розроблену нею Хартію вільної людини. Два слова з цієї назви мені подобаються, а от третє викликає велике занепокоєння. Хартія і людини, це добре, це правильно, ці два слова дозволяють сподіватися, що група оприлюднить щось на зразок осучаснених, відповідних потребам сьогодення заповідей Ісуса Христа для багатостраждального українського народу, котрий совкові мойсеї ось вже 20 років ведуть з комуністичного в таке ж саме первісно-общинне рабство. Звернення не до якихось там «еліт», а звернення безпосередньо до людей, це дуже вірно, це звернення до тих, від чиєї діяльності або бездіяльності в Україні залежить все інше.
Отже, чекаю від групи 1-го грудня заповідей і програми дій для пересічного українця, скориставшись котрими останній зможе впевнено йти до успішного щасливого життя, будувати досконале суспільство й державу та вести за собою всілякі «еліти».
На жаль, велике занепокоєння в назві викликає слово «вільної». Дуже вже воно нагадує комуністичний примітивізм 1917-го року, коли вся нікчемність вирішила, що як тільки вона стане вільною від Царя та християнського «опіуму для народу», то відразу автоматично отримає щасливе життя. Дуже вже воно нагадує помаранчеві гасла звільнення України від Кучми та Януковича. На пам’яті також вельми дивний візит глави держдепу Хіларі Клінтон після обрання Януковича Президентом України, коли вона порадила «Стоп цензурі» боротися за різні свободи, в тому числі слова. І це після того, як українці мали свободи та не мали глузду її використати собі на користь!
Воля та свобода, це необхідні, але вкрай недостатні умови для розвитку. Свобода мавпи з гранатою чи українця з бюлетенем – це не тільки не благо, це ще й небезпека. Сама по собі свобода здатна принести тільки розчарування на зразок тих, котрі змусили українців після Ющенко-Тимошенківського правління проголосувати за Януковича.
Отже, українцям потрібні знання та вміння творення досконалого суспільства та відповідної йому сучасної цивілізованої держави, а не просто вільність. Відповідно, мені б хотілося від групи першого грудня сьогодні почути напрацьовану ними «Хартію цивілізованої людини». Але почекаємо, можливо при не найбільш вдалій назві ми будемо обдаровані досконалим змістом?


Продовження 09.12.2012.

Що означає бути вільним?

Вражають послідовні спроби вільність, свободу ув’язати з відповідальністю. Приміром комуністичне – свобода, це усвідомлена необхідність. Чи Блокера: «Умалчивается главное, что нельзя быть свободным человеком в несвободном обществе». Чи Українська хартія вільної людини: «Бути вільною людиною — це насамперед означає брати на себе відповідальність».

Цікаво ж дівки пляшуть, свобода, це ще не справжня свобода, це вона плюс ще щось! Що саме?

Ось тут таргани і вилазять.

В комуністичному варіанті справжня свобода, це проста свобода людини плюс мудрість їх комуністичної диктатури, усвідомлення її необхідності.
В Блокера справжня свобода, це проста свобода людини плюс вільне суспільство.
В Українській хартії вільної людини справжня свобода, це проста свобода людини плюс відповідальність.

Звідки в усіх таке прагнення свободу навантажити несвободою? Тільки тому, що сама по собі свобода не забезпечує блага як людині так і суспільству? Так свобода і не покликана їх забезпечувати.

Але якщо свобода сама по собі не може забезпечити розвиток і добробут, то хіба це є підставою її обмежувати?

Моє формулювання таке: Розвиток і успішне життя забезпечує розумність суспільства в умовах свободи.

І мій висновок – Сьогодні в Україні потрібно збільшувати кількість розумності, раціональності суспільства, а не кількість свободи та, тим більше, не кількість обмеження свободи.

В мавпи з гранатою не потрібно віднімати право посмикати за кільце, в українця не потрібно віднімати право вкинути свого безумного бюлетеня у виборчу скриньку. Потрібно навчити українців бути розумними, вмілими, здатними встановити в суспільстві відповідні сучасному світовому цивілізаційному рівню суспільні взаємовідношення та утворити відповідну їм державу. А вже потім потурбуватися про те, щоб сусідні, та й не тільки, мавпи не гралися з гранатою. Можливо, навіть і так само потурбуватися про них, як сьогодні турбуються про нас – щоб ми з нашим сьогоднішнім примітивізмом не мали ні ядерної зброї, ні достатнього економічного потенціалу а були так-собі, задвірками цивілізованої спільноти з вкрай обмеженими можливостями.