Три щаблі незадоволення.

Звісно, хотілося б писати в розрізі творчих зусиль, але то більш високий рівень, на сьогодні доступний одиницям. Отже, розмова піде про досяжне.

Щабель перший – безадресне незадоволення (вік немовляти).
Це незадоволення немовля, котре тільки відчуває дискомфорт не розуміючи його суті. Холодно, голодно, мокро – немовля кричить, сподіваючись, що хтось прийде і усуне причину дискомфорту. Те саме відбувається і з сьогоднішніми дорослими українцями – газ дорогий, зарплати малі, роботи немає, чиновники підлі й вкрай корумповані… Українець-немовля стогне, жадаючи приходу батьків. А-у-у, знайдіться батьки! Льоні, віті, юлі – прийдіть, станьте добрими татами і мамами, допоможіть усунути дискомфорт! Втім, багато хто звикає до дискомфортних умов і починає вважати «холодно, голодно й мокро» нормою свого життя.

Щабель другий – адресне незадоволення (перехідний вік) .
Потім з’ясовується, що в тих батьків є свої діти, котрі теж плачуть, бо хочуть стати мільярдерами. А що робити іншим? Вірно, ще сильніше плакати, може ж таки зжаляться юлі-віті! Ось тут виникає адресне незадоволення обраними батьками, звинувачення їх у всіляких неуважності до дітей і навіть зловживаннях. Типовий приклад – Мустафа з його матеріалами про Межигір’я та подібним. Вершиною адресного зовнішнього незадоволення є спроба влаштувати батькам заколот, як в 17-му році, або звалити до іншої країни з гарними батьками.

Щабель третій – незадоволення собою.
До цього рівня треба дорости, розвинутись, перерости перехідний підлітковий вік. На цьому рівні приходить розуміння, що батьки батьками, а за своє життя кожен відповідає сам. І прожити бажане для батьків життя цілком може означати спустошення, втрату власного життя. На цьому щаблі розвитку приходить розуміння, що єдине, чим ти можеш бути незадоволений, це тільки самим собою.

А що далі?
Далі щаблі творчості. Перехід від пошуку батьків до пошуку норм життя, об’єднання з іншими навколо спільних норм життя, відповідних певному рівню розвитку, вдосконалення тих норм, розширення меж контрольованої і вдосконалюваної частини Світу…

Де ми сьогодні?
Починаємо дозрівати до рівня другого щаблю…

Особливості процесів реального часу.
Розвиток – це процес, спрямований в протилежний до ентропії бік. При темпах розвитку, менших від темпів ентропії, відбувається процес деградації. Звідси висновок – навіть для того, щоб залишатися на місці, потрібно досить інтенсивно «гребти» проти течії ентропії, котра прагне звільнити Світ від всього слабкого, нездатного до розвитку.