Звірі і люди.

Чим відрізняються звірі і люди? Наявністю розуму. В деяких ще є і душа, але нам до них далеко, тут хоча б з розумом розібратися.
Що дає людині розум? Здатність до абстрактного мислення, логічних багатоступеневих побудов, узгодження їх між собою та колективної реалізації. Приміром, люди здатні розвинути відповідні науки, створити надзвичайно потужні і неймовірно складні підприємства. Така здатність дозволяє людям діяти неймовірно ефективно і мінімальними фізичними зусиллями забезпечувати собі високий рівень життя. Звірі ж такої здатності позбавлені.
Розглянемо одну з властивостей розумової діяльності – здатність узгоджувати між собою абстрактні побудови. Приміром, ту ж систему числення та табличку множення, одиниці виміру, подібне. Скажімо, 2х2=4 – воно і в Африці буде 4, і кілограм скрізь буде кілограмом.
Цілеспрямовано звертаю увагу на те, що табличку множення знає кожна цивілізована людина. Ну нікому ж не прийде в голову тримати жерців з множення! І не тільки через непотрібні витрати на їх утримання – жерці мають погану звичку так рахувати, щоб собі діставалося якомога більше – в нього, коли йому треба, 2х2 дорівнюватиме або трьом, або восьми. А чому й ні, якщо люди самі нездатні порахувати?
Так от, люди сучасних цивілізованих спільнот здатні між собою узгоджувати не лише табличку множення, а і норми суспільних взаємовідносин. Порадившись між собою, цивілізовані люди домовляються та оформлюють ті домовленості у вигляді законів. Потім наймають технічних працівників, котрі забезпечують загальне дотримання тих законів. Звісно ж, потім дуже ретельно контролюють своїх обранців, ну, щоб не було з суспільними ресурсами 2х2=1.
І знову цілеспрямовано звертаю увагу читачів на те, що головним носієм суспільних законів і гарантом їх дотримання є кожен громадянин – точнісінько так само, як і таблички множення. Інакше жерці, уповноважені творити та забезпечувати дотримання законів, робитимуть з ними так само, як і з табличкою множення – собі на користь, суспільству на шкоду.
Тепер порівняємо суспільний устрій звіриної зграї і цивілізованої людської спільноти.
В звіриній зграє керує найсильніший. Ну чисто фізично звірі не можуть домовитися між собою відносно суспільних норм поведінки та забезпечувати їх дотримання.
Люди можуть. Ні, не відразу, спочатку, в первісних племенах вони діяли точнісінько як звірі – об’єднуючись навколо вожака зграї. А потім розвивалися до рівня монархії, конституційної монархії, республіки. От республіка, це вже такий суспільний устрій, при якому роль вождя зведена до нуля, а всі взаємовідносини будуються на основі взаємоузгоджених суспільством законів.
Але, окрім звіриної суспільної організації і людської – демократичної, виникла ще одна, мавпяча. Ці мавпоподібні люди формально скопіювали всі елементи людської суспільної організації – в них є Верховна Рада, закони, суди, Президент, місцеве самоврядування. Але в них немає головного – суспільно освічених громадян. В них мавпо-люди у всіх царинах життя мають поводитися як люди – бути інженерами, лікарями, вчителями. А в царині суспільних взаємовідносин бути на примітивному рівні примітивних звірів, котрі за пакет гречки чи пакет отрути для колорадського жука віддають право керувати собою якомусь вождю.
Хто вчинив над українцями таку наругу, хто опустив їх на самісінький низ цивілізаційного розвитку? Зграя мавп, пам’ятники головній з яких і нині стоять по всій Україні.

Відповіді:

nindzy: «оно не может в принципе никуда "выползти". гражданское общество - это вобще фикция. нет такого субъекта. массы всегда управляются единицами. только от единиц всё и зависит».
Пане Олександре, Ви розумієте, що ведете мову про тваринний рівень, про взаємовідношення між мавпами, а не сучасними людьми?

UKOS_80: «и вот в этом, наверное, главная проблема - в тотальном, ленивом, многоликом в своих проявлениях пофигизме».
Ні, справа у звичайній неосвіченості. Вони, як Мауглі. І замість того, щоб навчання українського населення до рівня громадян зробити головним пріоритетом української освіти і політики, ми намагаємося знайти гарного вожака зграї. Наслідки відповідні вкрай примітивному цивілізаційному рівню розвитку.