Будую досконалу Україну.

В коментарі до попереднього запису мені поставили питання:
«Ваша позиция по-преженему остается не понятной. В связи с этим у меня лично возникает закономерный вопрос: а все-таки, какие цели вы преследуете, размещая эти материалы? Ведь в то, что вы просто испытываете дефицит общения на подобные темы в реальной жизни, верится с трудом».

Загальнолюдське.
Людей можна поділити на тих, хто пристосовується до обставин, і тих, хто їх намагається покращити. Одні люди живуть під парканом, інші намагаються збудувати будинок чи заробити та придбати квартиру. Одні намагаються пристосуватися до умов життя в країні свого проживання, інші покращити країну, покращити державу.
Одні, як приміром християни, суспільство розглядають як єдине ціле, як сукупність рівноправних людей. Інші, як приміром іудеї, ділять людську спільноту на своїх та інших, гоїв. Точнісінько так само ділять людей і комуністи та фашисти – одні за класовою, інші за расовою ознакою.
Я також ділю людей, але тільки за єдиною ознакою – цивілізаційним рівнем розвитку.
Тепер наступне питання – як бути по відношенню до своїх і чужих?
Комуністи та фашисти інших прагнуть головним чином фізично винищити. Іудеї – закріпачити, використати. Християни – розвинути тих, хто знаходиться на більш низькому рівні цивілізаційного розвитку, до свого рівня.
Відповідно домінуючому в суспільстві світогляду формується і суспільний устрій. Або тоталітарний, коли якийсь клан, каста чи партія займає домінуюче положення і гнобить інших. Або демократичний – коли люди намагаються діяти всім суспільством, зосереджуючи зусилля не на гнобленні один одного, а на взаємодопомозі і розвитку.
Тепер давайте оцінимо рівень життя окремої людини у взаємозв’язку з домінуючою суспільною поведінкою.
В тоталітарному суспільстві окрема людина може жити неймовірно краще середньої людини з демократичного суспільства. Але гноблення, на відміну від взаємодопомоги, не забезпечує розвиток. Тому тоталітарні суспільства тонуть в своїй неефективності і з часом просто розпадаються. А демократичні – розвиваються. В результаті середня людина в демократичній країні живе не гірше, чим гнобитель в тоталітарній. Весь же загал і взагалі не варто порівнювати.

Україна.
Ми – глибоко тоталітарна країна. Той совковий світогляд, котрий нам нав’язали і залишили комуністичні експериментатори, веде до руйнування і життя людей, і країни в цілому.
Всі намагаються об’єднатися в якісь угрупування з єдиною метою – здобути над іншими зверхність і жити за рахунок їх пограбування та експлуатації. Або, якщо хоча б не здобути зверхність, то хоч продати свою Батьківщину за пачку гречки чи отруту для колорадського жука.
Коли подібним чином діє продавець, то його жартівливо застерігають – якщо так і далі торгуватимеш, то скоро нічим буде давати здачу.
Але українцям ніхто не каже – коли так далі будете себе поводити, то скоро залишитесь не тільки без майна, а і без держави. Хоча, саме до цього все йде.

Що робити?
Що головне? Цивілізаційний рівень розвитку суспільства, рівень свідомості. Решта – наслідок.
Відповідно, і відповідь на питання – що робити, щоб краще жити, така: розвивати свідомість людей, освічувати їх до сучасного рівня суспільних знань. Решту люди зроблять самі – наведуть належний порядок в державі і заживуть щасливим життям.

Що хоче Трегубенко?
Хоче щасливо жити, духовно багато і матеріально заможно. Але я не хочу це робити по щурячому, примітивно, за рахунок пограбування та гноблення інших. Я хочу краще жити за рахунок розвитку українського суспільства, української держави, за рахунок загального покращення стану справ в Україні.
Можна це зробити? Звісно можна. У всякому випадку, дуже багато інших націй це зробили. І тепер українці вважають за щастя поїхати до них на роботу, а якщо поталанить, то і для життя.
Я гоноровий, я хочу зробити Україну розвинутою країною з високим рівнем життя.

Чернігів. Gorod.
Власне, Чернігів нічим не відрізняється від всієї України.
Пам’ятаю, як Олена Притула відкрила мені доступ до Клубу Форуму Української правди. Тоді Фейсбуку ще не було чи він не був так популярний. Спробував на ФУПі обговорити ідеї розвитку України. Мені відразу пояснили, що там зібралися ті, хто добряче заробив за рахунок використання наявних в Україні умов і лоховатості українців. І тепер їх цікавить лише одне – розваги. Щось міняти? Та нізащо, все і так чудово!
Ситуація досить типова. Потім і на сайті Нашого слова мене не раз питали – ти чого добився в житті? Ти що, жити не вмієш?
Вмію, але не хочу. Гидко бути нікчемним паразитом, котрий живе за рахунок знищення свого середовища, своєї нації, своєї держави і країни.
Колись, під однією з моїх статей на УП, одна жіночка в коментарях спитала: «Невже»? Я відповів: «Так»! Коли вся нація нищить своє майбутнє, я намагаюся її зупинити і спрямувати в напрямку наведення порядку та розвитку.
Безумство? Повне!
Але це лише на перший погляд. Нація розвивається. Ще в 2009-му я попереджав Юлю і її нардепів – припиніть зомбувати людей! В 2010-му прохав команду Ющенка – хоч в кінці свого терміну почніть працювати на розвиток суспільства! Марно.
Довіра до всіх політсил в суспільстві зменшилася – це добре. Можливо ще буде декілька спроб знайти собі добрих панів, а потім сформується команда людей, котра доведе до свідомості нації принципово інший спосіб суспільних взаємовідношень – демократичних. І все почне дуже швидко мінятися на краще.
І завтра те, що сьогодні для українців є повним безумством, стане нормою життя, самоочевидними істинами.

То яку мету переслідує Трегубенко, розміщуючи свої матеріали в блогах Gorod-а?
Будує нову, досконалу Україну. Будує в свідомості людей. А люди потім її спільними зусиллями збудують в реалі.
Дуже багато хто абсолютно не розуміє, про що йде мова? Не біда, на все свій час.
Багатьох, хто гарно пристосувався до нинішніх умов і успішно живе за рахунок знищення майбутнього України та українців, це бісить? Розумію, але не виправдовую.
Але ті ідеї демократичного розвитку, котрі я викладаю, потроху міняють Україну. Ні, не один я це роблю, але і я також.