Прокукурікав, а там нехай хоч і не розвиднюється.

Вступ.
Грішний, залишив дещо провокативний коментар під матеріалом голови Чернігівського ДемАльянсу Ігоря Андрійченка «Кто же будет ездить на такси за 1,25 млн. гривен?».
Чому провокативний, а не діловий? Просто не розраховував, що в Чернігові знайдуться люди, здатні до конструктивного діалогу. Чомусь сформувалося враження, що суспільно-політична свідомість чернігівців знаходиться на рівні видатного чернігівського журналіста Сергія Стука, відомого на Городі під конспіративними погонялами «Operator» та «Дед Пихто».
Повернувшись вчора з Чернігова, з подивом побачив реакцію на мій коментар. Хм, приємно здивований – не все ще мертве в славному місті. Щоправда, зацікавило тільки два коментарі - Filka 10 Июня 2012 г. (19:53) #[12] під матеріалом, і автора в Facebook – вони породжують надію на раціональне спілкування. Решта коментарів була б більш доречна в блозі Operatorа.
Ось чому в даному блоговому записі веду розмову з пані Аллою і паном Ігорем. Ні, спілкуванню з іншими також буду радий, але, вибачаюся, не на тему «сам дурень» та міряння «цими самими» - з тим до Operatorа.
Багато жоване не смакує.
Вірніше, воно смакує та неймовірно корисне для примітивних видань і таких же політичних сил.
Уявіть, що біжить Черніговом людина і кричить: «Еврика, еврика, я довідалася, що 2 х 2 = 4 !». Хтось посміхнеться, хтось відмахнеться, але навряд чи хтось сприйме всерйоз.
Добре, візьмемо інший приклад – хто в Україні чи Чернігові не знає, що українські посадовці, в тому числі й чернігівські, є одними з найбільш корумпованих в світі? Всі знають, і що?
Чи треба про це писати та переповнювати такими матеріалами видання? Для чого, для того, щоб переконати населення, що саме так все і має бути? Щоб люди заздрили корупціонерам і самі прагнули стати такими?
Ось приклад виховання «свідомості» українців. Забзалюк зробив Ігоря Рибакова зіркою корупційної підлості. І що, все суспільство відвернулося від Рибакова? Ні, сам голова ОДА Володимир Хоменко вважає за честь їздити з Рибаковим по області та піарити його! Видання, котрі рекламують критерії відбору кандидатів від «Чесно», одночасно рекламують і Рибакова!
Ніжинські робінгуди – злочинці, вони мають сидіти у в’язниці. Рибаков – має бути обраним на наступний термін до Верховної Ради і писати для українців закони. Мер Соколов дуже талановитий керівник і чудовий господарник – історії з мерськими Тойотами лише додали йому авторитету в очах чернігівців. Керівництво обласної ради, як засвідчив матеріал Ігоря Андрійченка, теж складається з напрочуд талановитих керівників і організаторів – всебічна повага та сприяння в справах їм тепер гарантовані!
Останній мій матеріал на сторінках Української правди був присвяченій саме цій темі - 2 х 2 = 4. Після того співпраця припинилася – видання зацікавлене в сенсаціях, але не зацікавлене у вирішенні проблем. Пізніше відбулася серйозна сутичка на цю тему з Мустафою, навіть був заблокував мене на Facebook. Але давайте подивимося на результативність його матеріалів – Янукович відмовився від Межигір’я?
Ось чому подібні матеріали для політичних сил мають мету замінити біля годівниці «їх поганих» на «себе хороших». А для видань – сенсаційністю піднімати свої рейтинги. При цьому що одні, що інші, абсолютно нічого не роблять для зміни ситуації. Була в Чернігові одна людина, котра намагалася реально змінити стан справ – Микола Лаврик. Звісно ж, цього йому зробити не дозволили.
Чому назвав матеріал укусом з-під плінтуса? Тому, що критика зловживань без показу шляху докорінного подолання тих зловживань, в сучасній Україні зазвичай є елементом формули – друзям все, ворогам закон. Я не кажу, що пан Ігор та пані Алла цілеспрямовано діють саме на цю мету – їх щирі прагнення цілком можуть використовуватися іншими в своїх підкилимних іграх.
Що далі?
Що я робитиму, я знаю – працюватиму і далі на зміну суспільного устрою. Зміну нинішнього тоталітарного, при якому янголи, потрапив до системи, або вилітають з неї, або перетворюються на злочинні складові, на такий суспільний устрій, при якому навіть злочинці, потрапив в керівне крісло, змушені працювати на суспільство або піти.
Чи готовий Чернігівський ДемАльянс працювати на цю мету – не знаю. Чи готовий Город розвивати цю тематику – також не знаю. Цілком може бути, що пані Аллі зателефонують і попрохають зупинити розміщення матеріалів, спрямованих на розвиток суспільства, особливо тих, в котрих в якості прикладу приводять «не тих» осіб, проти котрих нинішні високопосадовці бажають спрямувати суспільне невдоволення.
Як і вся Україна, Чернігів потребує появи видань, котрі вестимуть обговорення суспільно-політичної тематики, котрі реально сприятимуть цивілізаційному розвитку і регіону, і держави в цілому. Це – по великому рахунку і для великих людей, для тих, хто прагне перетворити Україну в сучасну розвинуту демократичну країну, в котрій люди живуть щасливо та заможно, а не тікають з неї на заробітки по всьому світу.
По дрібному ж – сьогодні, перед виборами, для політичних сил час піаритись на проблемах, прагнучи добратися до суспільного корита, а виданням - вдало продаватися. Проте, ті політичні сили та ті видання, котрі сьогодні працюють проти інтересів суспільства, котрі працюють на зміцнення злочинної тоталітарної системи, саме сьогодні відкривають своє обличчя.
Ряд видань Чернігова вже повністю розкрився – їх суть стала абсолютно зрозумілою. Щодо Города, то сьогодні подальша його роль в процесах суспільного розвитку незрозуміла. Можливо він і далі друкуватиме матеріали на зразок згаданого, діючи за принципом – прокукурікали, а там нехай хоч і не розвиднюється. Можливо – взагалі припинить розміщення матеріалів суспільно-політичної тематики, а можливо почне активно рекламувати зірок української корупції.
Як буде – побачимо, як бачать майбутнє пан Ігор та пані Алла – сподіваюся, прочитаємо. У всякому випадку їх реакція на мій коментар дозволяє на це сподіватися.
А я мрію про політичні сили і видання на Чернігівщині, котрі не тільки «кукурікатимуть» сенсаційними матеріалами, а й створюватимуть умови для того, щоб над Україною зійшло сонечко демократії, щоб українське суспільство почало розвиватися і щасливо жити, а не ті, хто українців постійно дурив, дурить, і має намір дурити та гнобити безкінечно.
Що значить розвивати демократію?
Найперше - потрібно описати суть функціонування нинішньої політичної системи та пояснити те, чому вона ніколи не сприятиме ні покращенню життя українців, ні зупинці руйнації держави.
Друге – описати суть тієї системи, котра сьогодні забезпечує розвиток країн і щасливе життя людей.
Третє – дійти єдності поглядів на ці питання в найбільш інтелектуальній частині всього суспільства чи окремої, приміром, Чернігівської громади.
Четверте – поширити ці знання в суспільстві.
П’яте – решту суспільство зробить і саме.
Але, розвиток демократії в Україні означатиме передачу всієї реальної повноти влади людям, котрі будуть ту владу використовувати собі і своїй країні на благо. А це автоматично призведе до зникнення тих, хто сьогодні розвиває власне благополуччя, лицемірно використовуючи демократичну риторику, грабуючи людей і руйнуючи Україну. І тим, хто цим займається, реальний розвиток демократії дуже не сподобається – це я гарантую.
Закінчення.
Ось така моя відповідь голові Чернігівського ДемАльянсу пану Ігорю Андрійченку та керівнику проекту Gorod.cn.ua, пані Аллі Філатовій-Суховій.
Тепер вже мені цікаво, як і яким чином вони продовжать діалог.