Не залайкайте країну або теорія малих справ.

Я прекрасно розумію, що далеко не для кожного цей день справді святковий, а не просто вихідний. Тому є ціла купа причин. Мабуть одна з найперших полягає в тому, що ми всі (ну майже всі) тої Незалежності не виборювали, не видряпували, і не відвойовували. Да просто напевно не були готові люди до цього загалом. Не зрозуміли толком, що відбулося.

Мені тоді було десь 13 років. I я пам’ятаю суперечки в родині з приводу «радянський союз чи незалежна Україна», «Горбачов хороший чи поганий», «шо то за Рух такий» і т. д. Ще пам’ятаю, як батько переписував від руки рухівськи листівки і розклеював їх по під‘їздах дому. Потім їх зривали, а він страшно (повторити навіть не можна) лаявся, переписував і розклеював знову. Хоча в Рух він так ніколи офіційно і не вступив. Ще пам’ятаю українські пісні на кухні з друзями батька. Ну то таке, спогади...

Але мені здається за цей час вже виросла немала банда людей, які вважають цю країну по-справжньому своєю рідною. I по-фігу, насправді, якою мовою вони розмовляють вдома чи на роботі. Носять вони чуба чи вишиванку, читають перед сном Кобзаря та слухають ВВ чи Тартака... Я взагалі з однаковим неприйняттям відношуся як до затятих совків-українофобів, так і до не в міру пихатих псевдо-патріотів, які окрім крикливої балаканини нічого путнього для совєї країни не зробили. Це все екстер‘єрні, чисто візуальні і часом дуже оманливі речі.

Головне, повторюся, що віросли люди, нові громадяни, якщо хочете, які справді бажають жити тут і робити цю країну кращою. Кожний згідно свого фаху і громадянського обов’язку. I лайки в ФБ чи Контакті тут ніяк не допоможуть. Я вивів для себе з часом дуже просту формулу. Малі, конкретні, корисні справи. Не для країни вцілому, не шось таке мега-глобальне. А для своєї родини, громади, міста, села. Щось таке, що буде виходити за межі формули «просто жити по-совісті», щось таке, що буде виводити тебе зі звичної зони комфорту. Ну а головне, ростити і правильно виховувати своїх дітей. :)) Десь так.

Тому я хочу привітати всіх нас з цим святом! I побажати, по-перше, міцного здоров’я, любові і радості в серці. А по-друге, вогню, щирого бажання і рішучості кожного дня малими, корисними справами змінювати свою країну на краще!

Зі святом!

(не стримаюсь і ще раз викладу це відео, наливайте і робіть голосніше)



ЗI: Вибачте за місцями зайвий пафос, писав від серця. Прохання в моїй українській жодних підтекстів не шукати, просто так я схотів цей пост написати. Хоча про мову і мовний закон теж найближчим часом запощу, бо трохи накипіло.