Ідеологічні крайнощі

Вже звично бачити червоні комуністичні прапори на початку Алеї комуністичних героїв в Чернігові. Сьогодні прихильники марксистко-ленінського вчення зібралися в першій половині дня в центрі міста для висловлення свого обурення щодо виставки УПА в музеї Коцюбинського. Картина не здивувала - все тіж пенсіонери, все тіж підтоптані, але вічно молоді червоні революціонери. Стандартні кліше щодо УПА – фашисти, Ющенко – неофашист і „остановим неонацизм в Украине!” та тому подібне...

Але помітив біля кількох десятків пенсіонерів півдесятка молодих людей. Вони тримались трохи осторонь. Подумав про європейську тенденцію, коли крайньо ліві – як комуністи та крайньо праві – як „свободівці” є в основному радикальною молоддю. Вони представлені на Заході неформальним і напівформальними групами, що постійно конфліктують між собою.

Думаю за кілка років і в Україні переможе ця тенденція. Підстаркуваті прихильники компартії залишають з кожним роком все менше можливостей КПУ потрапити до парламенту. Натомість шанси тієї самої „Свободи „ Олега Тягнибока неухильно зростають – це засвідчили результати останніх виборів та ситуація довкола виборів Тернопільської облради. Зараз центр Разумкова малює „Свободі 2,4 %.

Словом, вимальовується нормальна европейська ситуація щодо крайніх сил по обидва полюси ідеологічного спектру. Хоча в умовах нестабільності сьогодення радикальні сили та їх харизматичні лідери можуть мати неабиякий успіх на виборах. Свого часу Гітлер в Німеччині також легально прийшов до влади – шляхом виборів. Але чи є такі сильні лідери в Україні? Але це вже зовсім інша історія