Звернення громадської організації "Асоціація інвалідів хворих на хронічну ниркову недостатність "Нове життя" до начальника державної фінансової інспекції у Чернігівській області

До Вас, шановний Юрію Івановичу, як до начальника Державної фінансової інспекції У Чернігівській області в особі Дмитрієнка Сергія Володимировича звертаються члени громадської організації «Асоціація інвалідів хворих на хронічну ниркову недостатність «Нове життя». Протягом квітня-травня 2012 року хворі на хронічну ниркову недостатність пацієнти діалізного центру «Фрезеніус» в Чернігові, що належить приватній компанії «Фрезеніус Медікал Кер Україна», були вимушені двічі вчиняти акції протесту для захисту свого права на отримання якісного лікування методом гемодіалізу у спеціальному медичному закладі цієї німецької компанії.
Центр «Фрезеніус» був створений у Чернігові компанією «Фрезеніус Медікал Кер» за сприяння Черніговської обласної адміністрації. Будівництво велося прискореними темпами, що дозволило завершити його за півроку, тоді як за нормальних умов, з дотриманням необхідних умов технологічного процесу, подібний заклад будується 1,5 року.
Центр був створений через важку ситуацію в області із забезпеченням лікування методом гемодіалізу. Його робота була запланована на 10 років. Однак, відразу після урочистого відкриття новітнього медичного закладу у середині жовтня 2010 року Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА та Чернігівська обласна адміністрація припинили контакти з керівниками «Фрезеніус Медікал Кер Україна» та фактично відмовилися від співробітництва. Бюджетом на 2011 рік кошти на фінансування роботи недержавного діалізного центру «Фрезеніус Медікал Кер Україна» не були передбачені.
Разом з тим, як свідчив головний лікар Чернігівської обласної лікарні М.Романюк, на 2011 рік було заплановано лікування 120 хворих у діалізному відділені цього закладу. Це при тому, що медперсоналу відділення доводилося працювати у три зміни, а сеанси діалізу припинялися о 4 та, навіть, 5 годинах ранку. Чи можна при такому графіку роботи, фактично безперервному (початок наступного робочого дня о 8 годині ранку), говорити про належну підготовку апаратів «штучна нирка» до роботи? Морально та фізично застарілі агрегати працювали у режимі перевантаження, що негативно позначалося на якості виконання ними своїх функцій та, відповідно, самого сеансу діалізу.
За визнанням згадуваного вище М.Романюка, «конкуренція» з іноземним недержавним діаліз ним центром змусила поквапитися обласних здравоохоронців з оновленням матеріальної частини приналежного їм діалізного відділення. В інтерв’ю кореспонденту газети «Чернігівські відомості» (№7(1041), 16 лютого 2011р.) Ользі Чижовій головний обласний лікар повідомив з цього приводу: «Один супер сучасний апарат у нас вже є, ще один отримаємо до кінця місяця». Тобто, мова йде про два сучасні апарати на 120 хворих, тоді як модерний діалізний центр, оздоблений 20 найкращими в світі апаратами «штучна нирка»,фактично пустує.
Розрахований на лікування 250 чоловік заклад обслуговує лише 49 пацієнтів, які, з точки зору начальника Управління охорони здоров’я Чернігівської області Г.Василькової та того ж М.Романюка, отримували сеанси діалізу нелегально. За логікою згадуваних адміністраторів обласного здоров’я, хворі мали переходити до центру «Фрезеніус» лише з дозволу обласного нефролога, підвладного головному лікарю Чернігівської обласної лікарні, тобто – М.Романюку. А той категорично заявив у відомому інтерв’ю: «Направляти ж людей до приватного медичного закладу ми не будемо! Як я можу, коли є відділення в державному закладі?... А що як центр потім виставить мені рахунок, як людині, яка хворих туди направила? Де я буду братии ці кошти?».
Варто зауважити, що всі, хто потребує лікування методом гемодіалізу мають бути зареєстровані у спеціальному державному реєстрі, а держава, в нашому випадку Чернігівська ДАО, відповідно до цих даних забов’язана виділяти кошти з обласного бюджету на лікування цих хворих. Таким чином, М.Романюк мав на 2011 рік отримати кошти на лікування 120 чоловік, а при переході 49 пацієнтів до «Фрезеніуса» мусив поділитися з «конкурентами» виділеними на контрольване ним діалізне відділення грошима. Тому показне безгрошів’я М.Романюка виглядає як очевидний обман, розрахований на необізнаність й некомпетентність широкого кола читачів «Чернігівських відомостей». Обман стає ще більш прикрим з урахуванням того факту, що М.Романюк є депутатом обласної ради і членом Постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності, а тому безпосередньо сам приймає участь у розподілі бюджетних коштів.
Варто зазначити, що обласні представники галузі охорони здоров’я наполягали на зниженні ціни сеансу гемодіалізу во «Фрезеніусі» до рівня ціни діалізу в обласній лікарні, як неодмінній умові конструктивних перемовин. У 2011 р. мова йшла про 930 грвень, в цьому – 2012 році – ціну в обласній лікарні визначили у 850 гривень. Керівники «Фрезеніус Медікал Кер Україна» не вбачають будь якого розумного обґрунтування зазначеної вартості діалізу, але погоджуються на компроміс з метою отримати можливість продовжувати надання якісної допомоги потребуючим її людям. Проте різниця у змісті послуг, які отримують хворі у іноземному діалізному центрі та обласному діалізному відділенні дуже суттєва. За велике досягнення М.Романюк намагався видати факт безоплатного надання з січня 2011 року життєво необхідного діалізним хворим препарату «Мирцера» у «своїй» лікарні, а також безкоштовне проведення аналізу на гепатит, тоді як вказані аналізи та препарати мають бути неодмінною складовою сеансу гемодіалізу у будь якому закладі. Напрошується висновок – в обласному діалізному відділенні хворих змушували платити за послуги, які вони мали отримувати безкоштовно, тому що вони є складовими ціни сеансу лікування, який оплачує держава, і тільки поява центру «Фрезеніус» стала причиною припинення шахрайських оборуток. «Мирцера» потрібна хворому раз на місяць – її ціна близько 1,5 тисяч гривень, що у більшості випадків перебільшує пенсію хворої людини. В обласній лікарні нерідко доводилося чути пропозицію щодо акційного придбання препарату за знижкою – 800 гривень, при цьому в аптеках «Мирцеру» за такою ціною знайти було практично не реально. Звідки ж бралася така пропозиція?
Шановний Юрію Івановичу, прошу вибачити мені надмірну докладність викладу. Сьогодні ситуація навколо «Фрезеніусу» дещо нормалізувалася, але це затишшя залишається дуже непевним. Тому члени «Асоціації «Нове життя» звертаються до вас з проханням вивчити наступні питання і дати стосовно ннх відповідні заключення:
1. Чи дійсно ціна сеансу гемодіалізу 850 гривень, задекларована керівництвом Чернігівської обласної лікарні та Управлінням охорони здоров’я Чернігівської області, відповідає сучасним вимогам ?
2. Як позначається на вартості сеансу гемодіалізу в обласній Чернігівській лікарні використання морально та фізично застарілих апаратів «штучна нирка», стан яких потребує частого непланового ремонту?
3. Як вдається адміністрації обласної Чернігівської лікарні утримувати незмінно низку ціну на сеанс гемодіалізу навіть при умові безоплатного надання коштовної «Мирцери», яку раніше пацієнти купували за власні гроші?
4. Чи отримав головний лікар Чернігівської обласної лікарні М.Романюк, як головний розпорядник коштів закладу, гроші з обласного бюджету на лікування 120 запланованих ним діаліз них хворих? Якщо отримав, то чи повернув він до бюджету частку, що мала б бути використаною на лікування хворих, що перейшли до «Фрезеніуса»?
5. Чому Управлінням охорони здоров’я Чернігівської області при визначенні необхідної суми для лікування діаліз них хворих в Чернігівській області на 2012 рік не були враховані пацієнти «Фрпезеніуса», а лише хворі, що лікувалися в обласній лікарні? Невже перехід до приватного лікувального закладу позбавляє хворого права на державну допомогу і автоматично викреслює його з відповідного державного реєстру?
6. Як можна пояснити небажання начальника Управління охорони здоров’я Г.Василькової сприяти відкриттю сучасного діалізного центру в місті Корюківка, вірогідні пацієнти якого вимушені на даний момент три рази на тиждень долати чималу відстань від рідних домівок до Чернігівської обласної лікарні і назад?
7. Скільки коштує державі і кому вигідне утримання штучної «конкурентоздатності» діалізного відділення із застарілим обладнанням? Чи не варто провести певну реорганізацію із врахуванням реалій сьогодення? Чи не вигідніше буде утримувати діалізне відділення в обласній лікарні як центр невідкладної допомоги, а не всеобласного лікувального закладу з обмеженими можливостями при наявності значно більш потужного сучасного профільного лікувального центру, правомірність існування якого забезпечує стаття 49 Конституції України?
Очевидно, що питань чимало. Цілком імовірно, що пошук відповідей на вже сформульовані питання може викликати нові. Я, як голова «Асоціації «Нове життя» і представник її членів, цілком покладаюсь на Ваше, Юрію Івановичу, чуття сучасності та розуміння окресленої у Зверненні ситуації .

2.07.2012г.