8 березня

Свято 8 Березня: як це було…
Незважаючи на порівняно велику кількість свят в календарі українців, жіночих з них вкрай мало. 8 березня, таким чином, видається для прекрасної половини людства чи не єдиним приводом для святкувань. Втім, свято – річ штучна. Як би це було не дивно, все частіше походження того чи іншого приводу для веселощів чи просто відпочинку ми не помічаємо. Втім, майже у кожного свята існують свої конкретні автори.  Від особи яких, часто-густо, залежить сприйняття чи не сприйняття тієї чи іншої дати в різні історичні періоди. Так той факт, що офіційно свято 8 березня має своїм автором Комуністичну партію, накладає свій відбиток на його сприйняття в наш час.
Проте перед тим як зробити певні висновки варто детальніше познайомитися з історією його виникнення.
Історичні джерела свідчать, що своєрідний «жіночий день» існував ще у Стародавньому Римі. Його відмічали як матрони — вільнонароджені жінки, що перебували в шлюбі, так і рабині. Перші отримували від своїх чоловіків подарунки, а рабиням дарувався вільний від праці день. Але і ті, й інші вирушали до храму Вести - хранительки домашнього вогнища. Дійство мало величезне значення, оскільки жіноцтво утверджувало свої принципи.
У християнській традиції також існувало та й існує свято жінки, котре святкують у другу неділю після Паски та присвячене спогадам про жінок-мироносиць, які в ранок Воскресіння поспішали до Гроба Божого та першими отримали радісну новину про його воскресіння.
У слов’ян ще з з часів язичництва вкоренилась інша традиція — святкувати День матері (який, до речі, нині активно пропонують нам як альтернативу свята 8 березня). У ті далекі часи жінки навіть подумати не могли, що обмежуються їхні права. А права слабкої половини людства тоді, як відомо, зводилися виключно до обов’язків материнства та збереження домашнього вогнища.
Згодом і ці традиції відійшли у минуле.
Витоки "Міжнародного жіночого дня" в сучасному розумінні пов’язують з подіями, які мали місце в 1857 році, коли текстильниці Нью-Йорку пройшли "маршем порожніх каструль" по Манхеттену. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок. 
Пройшло понад 50 років, коли в останню неділю лютого вже 1908 року, тисячі жінок, знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Жінки знову вимагали виборчого голосу, виступили проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Поліція одержала наказ розігнати демонстрацію. У хід були пущені шланги з брудною крижаною водою.  Проте традицію було уже започатковано. І в 1909 році "Жіночий день" знову відмітився маршами і страйками жінок. У 1910 році соціалісти і феміністки провели "Жіночий День" вже по всій країні. Пізніше в цьому ж році делегатки поїхали із США до Копенгагена на Другу Міжнародну Конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін. Натхнена діями "американських соціалістичних сестер", вона запропонувала поставити на конференції питання про те, щоб жінки у всьому світі вибрали певний день, коли вони привертатимуть суспільну увагу до своїх проблем.  Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, підтримали цю пропозицію. В результаті поіменного голосуванням з'явився "Міжнародний День солідарності жінок в боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ'я". Проте точна дата святкування цього "знаменного дня" на цій конференції так і не була визначена. 
Вперше "Міжнародний Жіночий День" був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і деяких інших європейських країнах. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня в 1848 році король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, зокрема введення виборчого права для жінок. В 1912 році цей день жінки відзначили уже 12 травня.  І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.   Так як Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то "Міжнародний Жіночий День" святкували не 8 березня, а… 23 лютого. В Росії цей день почали відзначати щорічно з 1913 року. В СРСР 8 березня довгий час був звичайним робочим днем, і лише 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, "Міжнародний жіночий День —8 березня" був оголошений в Радянському Союзі святковим днем. 
Крім офіційної (загальноприйнятої) версії виникнення свята, а також його позиціонування в календарі існують ще кілька. Прихильники однієї з них цієї версії стверджують: до страйків нью-йоркських працівниць текстильної фабрики свято 8 Березня не має жодного стосунку. Клара Ейснер (у заміжжі Цеткін) була таємною прихильницею юдейської віри та великою шанувальницею головної героїні однієї з книг Тори — Книги Есфірі. Саме тому, розповідають, Цеткін пов’язала жіноче свято з історією єврейського народу: легендою про царицю Естер (Есфір), якій присвячено щорічне свято Пурім.
Пурім або Гамана — національне, однак не релігійне свято євреїв. Це свято знищення всіх ворогів іудеїв, коли в результаті намовлянь іудейки Есфірі її чоловік, перський цар Артаксеркс, дозволив євреям винищити ворогів свого народу. Оману(Амману) - першому заступнику царя - за те, що він хотів знищити євреїв, відрізали вуха. Саме тому на свято печуть трикутні пиріжки з маком, які називаються оменташі, що перекладається з івриту як «вуха Омана». Свято відзначають між 20 лютого і 25 березня (день святкування змінюється відповідно до місячного календаря) і воно характеризується масовими гуляннями та карнавалами.
Адепти цієї версії припускають: можливо, того року, коли було вирішено відзначати Міжнародний жіночий день, Пурім випав саме на 8 березня(23 лютого за «старим стилем»). Зрозуміло, якби змінювали дату свята щороку, то було б надто помітно, що святкують саме Пурім. Отже, святкування дня жінки-революціонерки вирішили максимально наблизити, але все ж таки відділити від Пуріма. І зупинилися на 8 березні.
Православна церква завжди негативно відносилася до святкування 8 березня. Справа в тім, що ці святкування, як правило, припадають на Великий піст, часто супроводжуються гучними забавами, чим порушуються норми християнської етики і зневажаються релігійні традиції християн.
От щодо чого не повинно виникати сумнівів, так це з приводу міжнародного статусу цього свята. Адже ще в 1977 році ООН, за пропозицією СРСР, прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – "Міжнародним жіночим Днем".  Як результат цей день оголошений національним вихідним в республіках колишнього СРСР - Білорусі, Молдові, Росії і Україні, а також в: Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не "міжнародних", а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї і Уганді.  У Сирії 8 березня відзначають День Революції, а в Ліберії - як День пам'яті полеглих. 
В більшості ж країн світу, щороку, в другу неділю травня — після Великодніх свят, в час розквіту весни й наближення сонячного літа, на знак поваги й любові до жінок відзначають День Матері.
Зважаючи на ці суперечності кожному з нас особисто надається право вирішувати, вшановувати це свято чи ні. Проте в будь-якому випадку варто пам’ятати, що для того щоб подарувати свою увагу прекрасній половину людства, не потрібно якоїсь конкретної дати чи приводу, а варто це робити завжди і всюди: на роботі і вдома, в школі і в університеті, в хвилини радості й хвилини смутку, просто так, а інколи змушуючи себе - намагаймося бути лицарями і джентльменами завше і усюди.(с)
любезно предоставлено соратником по он-лайн игрушке