Корекція ринку праці або перспективи працевлаштування на 2010р.

З початком в Україні “фінансової кризи” ми почали часто і скрізь чути про потребу сучасної української економіки та бізнесу зокрема в антикризовому менеджменті. Що ж це таке? На перший погляд, слова для нас звичайні, а от зміст їх не дуже. Однак виявилось все набагато простіше. Тож, даремно так голосили консалтингові компанії анонсуючи наближення “кінця світу”. Виходить, так, що антикризовий менеджмент – це всього на всього один із управлінських інструментів, які оптимізують бізнес-процеси, ресурсну базу, систему витрат та стратегічне планування компанії.

З точки зору здорового глузду, такі дії є досить нормальною реакцією будь-якого управлінця на фінансово нестабільну ситуацію. Тож, більшість дрібних компаній на запальні заклики “про участь семінарах, тренінгах, залученні фахівців цієї справи” відреагували спокійно – не піддаючись “хаотичним конвульсіям своїх великих братів по-справі”. А от громіздкі корпорації та холдинги під контролем яких знаходиться величезна кількість різних напрямків бізнесу, стали заручниками корпоративної солідарності і віддаючи належне партнерським угодам, прийняли нові умови ринку.

Однак, як би там не було, а специфіка роботи антикризового менеджера багато в чому схожа, на ще не так давно насаджений нам в корпоративному менеджменті – коучінг. Простими словами, (не хочу образити або применшити значимості коучів) людей, які займаються контролем діяльності ключових працівників компанії, виступаючи в ролі таких собі “ходячих оутлуків” з купою запланованих задач та стратегій поведінки майже на всі випадки життя. І ще не менш важлива річ, психологи про це добре знають – це надання ТОП-менеджерам компанії такої послуги, як “супервізія”, простіше кажучи “дати виплакатись у плече”, допомогти зрозуміти проблему та знайти способи її вирішення.

До цього ще варто додати, що антикризовий менеджер наділений можливостями приймати рішення в межах делегованих повноважень, що дозволятимуть йому досягати поставленої керівництвом компанії мети. Тож, антикризовий менеджер займає перше місце в рейтингу найбажаніших і найбільш оплачуваних посад.

Друге місце справедливо можна віддати: директорам (менеджерам) з продажу будь-якого напрямку товарної групи, оскільки в кризу як ніколи важливіше якнайшвидше продати, щоб отримати бажані грошові ресурси. Останні, особливо в часи кризи є показником абсолютної ліквідності.
Хоча відомі факти того, що більшість компаній, які мають величезні торгівельні площі, скоротили своїх найкращих спеціалістів з продажу, поставивши перед ними зовсім неадекватні умови оплати праці. Це ще один із елементів антикризових інструментів реагування на зменшення попиту.

На третє місце, можна поставити працівників робочих спеціальностей та касирів. Перші як до кризи, так і під час неї користуються великим попитом, оскільки значна частина людей намагаються як можна швидше диверсифікувати свої заощадження – вкладаючи кошти в придбання товарів/послуг, здійснення ремонтів тощо. Щодо касирів, то це каста найбільш затребувана, оскільки більшість торгівельних організацій мають величезну плинність цих працівників. В середньому людина на посаді касира з вищою або неповною вищою освітою працює близько 3-5 років. Такі строки пов’язані з високим фізичним і психологічним навантаженням, що значно прискорює процес професійного вигорання. Особливо, якщо зважити на те, що касирами йдуть переважно дівчата від 18 до 25 років.

Таким чином, корекція першої трійки ринку праці завершена.
Криза мине, з’являться більш привабливі умови для інших професій.