Стою на асфальті я в лижі обутий...

Думаю кожен знає продовження цієї приказки, а писатиму я про те що наболіло.
Що потрібно для того щоб лижі наших лижників та біатлоністів їхали бездоганно? Можливо трошки уваги до цього виду спорту. Якщо спитаєте, то впевнена що ви почуєте багато цікавого. Різні історії або байки про доблесні витівники наших героїв за кордоном, здебільшого не з власної волі а за браком коштів від держави.
Вони пробиваються крізь непролазні джунглі, купу злих тренерів і конкурентів. Вживає , дійсно тільки сильніший, бо не кожен може вийти в 40 градусний мороз в одних ласінах і відкатати декілька годин тренування, якщо ти не рушив в перші хвилини вважай замерз. Не кожен витримує тиск «наставників», як власних так і інших спорцменів, недостатнє фінансування - коли один шолом на половину збірної, або форму збірників доношують юніори, верніш докуповують. А самі змагання вибиваються не тільки результатами, не достатньо показати гарний час і стрільбу, ти можеш не поїхати на чемпіонат тому, що «неугоден», чи твій ствол не встигли зареєстрували, або помилково зареєстрували іншого спорцмена, або візу не відкрили або коштів не вистачило у держави. І сидять дома наші найкращі спорцмени, не завжди, але буває і восновному молоді, і думають чи потрібні їм ті лижі і як довго вони кататимуться по асфальту, в той час як інші ганяють по снігах?!