ангел майдана, ч.1 (фантастика)

 




Зима выдалась суровая. Снег, выпавший в начале декабря, рос в высоту весь месяц. Декабрь был больше похож на февраль. Постоянные вьюги, снегопады и очень низкая температура. Лес, стоявший на краю широкого поля, выглядел большим массивным сугробом. Лесные звери сидели по норкам, не имея возможности перемещаться по свежему глубокому рыхлому снегу. В поле стояло небольшое село, а на его окраине светилась окном хата вся белая и искрящаяся под полной луной в небе. Снег лежал во дворе под самое окно, входную дверь последние два дня никто не открывал, и она была наполовину заметена пургой. Большое окно заиндевело, испуская бледный свет. В просторной кухне, сделанной в стиле Нi-Tek, за большим дубовым столом сидели два мужика в украинских вышиванках. На столе новогодние явства, напитки. Над столом с потолка иллюминация. Все углы кухни и окно украшены гирляндами, снежинками, на подоконнике небольшая зеленая ёлка. На перекидном календаре 1 января 2066 год, на часах 4 утра. Пожилой мужчина с бородой поднял чарку и сказал:

- Так, зятек, давай ще по одній, поки баби сплять.
-Можна исчо, тесть, - браво ответил молодой парень напротив, заплетая слегка языком.
-За рэволюцiю! - Гордо сказал хозяин хаты, чокнул рюмку визави и опрокинул. Вслед за ним выпил молодой и спросил:
-И все-таки, Майдан Грыгорович, как же все это было, расскажите.
-Скільки можна розповідати?
-Ну, последний раз, интересно из ваших уст слушать, в интернете все как-то сухо, одни факты.

Тесть выпрямился, как в седле лошади, закинул в рот огурец, медленно пережевал его и начал.

-Гаразд. Під Новий рік можна. Загалом, за євроінтеграцію стояв тоді наш народ, а президент з прем'єром обламав їх сподівання і люди вийшли на мітинг на Майдан у Києві. Сталася битва з тодішнім спецназом і з маленького майдану з десятьма наметами виник цілий табір революції. Поїхали люди звідусіль, в основному із заходу країни. Побудували барикади навколо майдану, встановили намети до самої мерії, поставили кухні, будівлю мерії теж захопили гагага. Загалом, закрутився революційний гармидер по повній. Завелися не на жарт політики і люди, і коні. Приїхав і мій батько з Черкаської області під кінець грудня. Вирішив подивитися і новий рік на майдані зустріти, за одне допомогти революції. Ох, і славно там було. Багаття горіли до неба, музика народна, бандури, скрипки, сопілки, пісні, танці, а на великій сцені відомі артисти виступали. Ялинка вся в плакатах. Браталися люди з усіх регіонів. Знатна була гулянка. Справжній революційний новий рік.
-Интересно, кто спонсировал?
-Каламутна вода. Спочатку політики, підприємці, випадкові люди, потім начебто мільярдер з'явився, а потім сам чорт ногу зламає.
Майдан Грыгорович взял со стола бутылку казацкой настойки на травах, разлил по рюмкам и изрек:

-Ну, давай, Семен. За Новий 2066-й і Майдан! Познайомився мій батько на тому святі з гуцулкою вродливою молодою. Вона розносила бутерброди по майдану. Батько взяв один до кави, слово за слово і познайомилися. До ранку гуляли разом. Батько добре грав на гітарі і співав. Сиділа компанія навколо бочки, а з бочки новорічний вогонь революції. Усю нiч спiвали, шуткували і стали один одному найближчими. А любов між ними сталася на православне Різдво. Олеся кинула свiй львівський намет, батько свiй Черкаський, поставили вони свiй невеликий намет і там стали жити цивільним шлюбом.
-Олеся стала вашей мамой?
-Так. А до того моменту, як я народився було всяке на майдані. Штурмував беркут, сипали пісок з вертольота, поливали шлангами з пожежних машин, але майдан встояв з божою допомогою. До речі, про Бога. З'явився якось чоловік і сказав активістам, що необхідно повісити нове гасло над барикадами "Возлюби ближнього свого, як самого себе." Революціонери так і зробили, і сталося диво - верховна рада прийняла закон: Майдан більше не розганяти, захоплену територію залишити за ними і перевести на самофінансування. Загалом, вирішили експеримент громадський поставити, скільки майдан проживе.
-А как же Хрещатик, мнение киевлян?
-Як, як, звичайно. Є дороги, паралельні Хрещатику, а пішоходи з часом звикли. Були звичайно і ті, хто сильно обурювався: "Засран весь центр. Бомжатник з Києва перетворили." Простояв майдан до весни. А з березня туристи поїхали зі всіх країн. І заснували на майдані туристичні маршрути, фотосесії, сувеніри, символіка революції, театральні постановки аж до побиття особливо стражденних туристів палицями беркута, концерти, загалом, життя закрутилася по новій і найголовніше - пішли валютні потоки грошей. За зиму табір серйозно витратився. Спонсори раптом пропали, активісти продали свої квартири, машини, дорогі речі, зняли депозити в банку. Зима була суворою, багато дров замовляли, постійно сніг чистили, міняли рваний одяг на нову, працювали багато, кияни допомагали. Так і простояли, хворіли, але витримали.
-А как же дома семьи, жены, дети?
-У всіх по різному: хто поїхав додому назавжди, хто їздив туди-сюди, хто розлучився і шукав супутника життя в революційному таборі. Цивільних шлюбів по весні було багато. Тут же священик вінчав, видавали своє свідоцтво про шлюб: Іменем революції такий то і така то оголошуються чоловіком і дружиною. Ставили їм окрему палатку, гуляли весілля всім табором і прокидалися вже в новому форматі майдану.
-О, как?!!! - Семен аж встал во весь рост. - Круто, Майдан Григорович. Хочу на революцию!
-Сядь, зятек. Чи не неси нісенітницю, тебе дружина, донька моя чекає, а я онуків чекаю. Були й на майдані проблеми, люди скрізь однакові. Ейфорія за зиму вивітрилася і почалися внутрішні терки. Революціонери з КМДА, тобишь мерії, стали сепаратистами, все ж не на вулиці жили і хотіли відхреститися від майдану. Свій Ватикан заснувати, стали людей з майдану бомжами кликати. Трохи бійка грандіозна не відбулася на посміховисько всьому світу. Ледве натовп втихомирили, провокаторів і призвідників вигнали назавжди з табору. Батько мій освоїв спеціальність фотографа і знімав туристів, а мамка мене виношувала. Так майдан і жив до осені, активним туристичним життям.
-Как же заработанные деньги делили, а трудовой стаж? - Семен качал пьяной головой и постоянно пил воду, пытаясь протрезветь.
-Як, як, жопой догори. Статті в трудовому кодексі на той момент не було, що людина перебувала на революції і стаж не вважався. Гроші якось ділили по-братськи, але це не головне. Влітку приїхала делегація з Китаю, вище керівництво країни. Охорони навколо понаставили, снайпера на дахах будинків. Майданівці думали кінець ім. Делегація ходила по майдану дві години, писали щось в планшети, хитали головами, посміхалися, супец революційний з'їли і пішли. А комендант майдану потім оголосив, що вони внесли на рахунок нашої революції кілька мільйонів доларів і порадили відкрити на ці гроші свій революційний банк.
-Шо даром дали такие деньги?
-Виявляється не даром, купили патент на виробництво свого майдану в Пекіні. Китайці все найкраще скуповують по всьому світу і впроваджують у виробництво, хитрі лисиці.
-Гагагага...Шо за бред, Майдан Григорович?
-Я теж думав абсурд, тато зайвого випив і сказав заради красного слівця. Китайці пішли далі нас. Вони за гроші держави організували величезний облаштований табір для всіх революціонерів, опозиціонерів, радикалів, сепаратистів, бойовиків, буддистів, загалом, всіх незгодних з владою. Дали клич по країні і сказали: Приїжджайте і бунтуйте тут у таборі скільки хочете за наш рахунок, приватні інвестиції теж приймаються. Влада порахувала, що чим придушувати бунти в різних точках країни, а у них це завжди з кров'ю і убитими, краще зібрати всіх до купи і дати можливість висловитися.
-Прям так все и поехали, это с китайскими расстрелами чиновников.
-Твоя правда. Поїхали не відразу, довелося наймати акторів, які заварили революційну кашу. Навіть стрілянина була, чи то холостими, чи то справжніми, але трупи були з двох сторін. Можливо трупи бутафорні, але гра трапилася, і люди поїхали з усієї країни. Керівництво схопилося за голови. Перебір. Люди поїхали масово в Пекін з бойовою зброєю, уряд просто не знав, скільки в країні потенційних революціонерів. І почалася справжня війна з військами.