Мобільна версія сайту
R.I.P.
24 серпня я дізнався про смерть двох людей, яких особисто не знав, але успішну, професіну роботу яких відчував постійно.
Василь Кожелянко помер ще в п'ятницю, але дізнався я про це лише в День Незалежності.
Олександр Тимчина помер саме 24 серпня.
Не хочу пояснювати, хто ці люди. Хто знає - нехай розділить скорботу.
Вщіпніть мене!
руки тремтять досі, тому вибачайте за помилки.
таке не могло навіть наснитися. ми порвали м'ясо на шматочки і проковтнули разом з кістками
В 1950 році Динамо виграло в Москві з таким самим рахунком 4:1. Тоді голи забивали Віньковатов (три) і Товт.
Сьогодні - просто казка. збили пиху з московських піжонів. так їм!!!!
Мілевський і Бангура - цілувати їх хочу!
Шовковський - як колись у найкращі часи - жодної помилки на виходах
Діакате - нарешті видав гру, за яку його й купили.
Каддурі - в першому таймі вбитий був його готовий. Але як же він грав у другому! І не на фланзі. В центрі його місце!
Несмачний - хочу більшого. (а вилучати його все ж можна було ще до перерви)
Нінковіч і Алієв - дещо в тіні, але сьогодні фестивалили інші.
Михалик - непомітно і наднадійно
Вукоєвич - трохи переляканий ніби, але нормально.
Бетао - за 1 винятком - супер.
"Руинами СПАМа удовлетворен"
P.S. після жеребкування вирішив, що у випадку, якщо Динамо пройде Спам - остаточно перейду на українську мову.
Дякую, кияни!!!
Слава Україні! (ну, і Гвінеї теж :)
Популярне за тиждень
-
Oleg_Fedorenko
Кремль: "мечты сбываются!"?
коментарів: 2 -
frodo
Металеве
коментарів: 2 -
Oleg_Fedorenko
Дональд Трамп и нефритовый стержень
коментарів: 1
Активні коментатори
- frodo : 565 (+1)
Статистика сервісу
-
989 блогів
-
13051 повідомлень
Експорт новин
Коментарі (5)
Земля їм пухом((
а мені "Конотоп" більше припав до душі. особливо як взірець журналістського висвітлення одних і тих самих подій для різних видань (замовників)
Не можу пригадати жодного разу, щоб він мене образив хоча б словом. Як я хотіла з ним зустрітися напередодні його смерті. Якби ж то знати...
Здавалося, що якось незручно, дзвонити додому... Сподівалася встигну, зустрінуся, як зазвичай це бувало, випадково десь у місті. Обміняємося новинами, подивимося один одному у вічі. Пізніше. І тепер мені так жаль... Коли приїхала в Чернівці, чомусь першим ділом пішла в книгарню, щоб купити його нову книжку "Чужий". Йшла з нею в руках і думала: от зараз зустріну Василя, і він її підпише, як він зрадіє, що я нарешті сама купую його книжки, а не читаю ним подаровані. Василя вже не було.
Сергій Сулима у некролозі сказав про всіх нас "без вини винуваті". Виявляється маємо одне і те ж відчуття вини перед ним. А за що..? Може за те, що недосказали, недолюбили, недочитали.