Звернення до української інтелігенції

Чи не вперше за багато років українці не пов’язують Новий рік з надією на краще.
Напередодні їх поставили не лише перед фактом невпинного зростання цін і тарифів, безробіття, запровадження нових штрафів і пені, посилення податкового пресу та інфляції, а й перед перспективою позбутися одного з найцінніших завоювань демократії – Прав Людини, Свободи слова і зібрань.

Саме небажання чути голос протесту, а тим більше - дослухатися до думки громадян, штовхає владу на репресії проти досі найсильнішої політичної конкурентки Віктора Януковича – Юлії Тимошенко, та лідера «НАРОДНОЇ САМООБОРОНИ» Юрія Луценка.

Галас, здійнятий нинішньою владою навколо частини представників попереднього Кабміну, покликаний задавити у зародку гнів громадянського суспільства проти економічних утисків нового уряду, котрий ще місяць тому вилився у протести проти нового Податкового Кодексу. Тривають допити активістів підприємницького Майдану, поновлюються допити учасників акцій протесту десятирічної давності ( „Україна без Кучми!”), оголошуються підозрюваними, а потім швидко - підсудними у кримінальних справах колишні урядовці.

Влада не може пробачити політичній опозиції ні моральної підтримки загалом аполітичного Податкового майдану, ні власних прорахунків, які позначилися на настроях і надалі відіб’ються на політичних симпатіях громадян. Саме тому вона намагається очорнити лідерів опозиції, зробити їх «корупціонерами» не лише для українців, а й для світу.

Рахунок підозрюваних, затриманих, арештованих, обвинувачених представників колишнього Кабміну пішов на десятки. Так само десятками можна рахувати справи, свідомо програні нинішньою владою представникам кримінального світу, або ж ухвали, винесенням яких судова система випустила з-за грат осіб, небезпечних для суспільства. Влада усіма силами намагається довести суспільству, що боротьба з криміналом – не її пріоритет. Криваве побоїще у парламенті правоохоронці кваліфікують як дрібне хуліганство, за яке можна отримати хіба що штраф. Натомість позачергове присвоєння звань у міліції турбує прокуратуру лише в частині, дотичній до біографії колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Решта аналогічних випадків, котрі мають місце і нині, лишаються поза увагою прокурорів.

Багатогодинні допити екс-Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, проведені з порушенням процесуального законодавства, нескінченні приводи до Генпрокуратури – спосіб зламати волю й фізично виснажити Юлію Тимошенко. Подавити силу волі і змусити замовчати Юрія Луценка не вдалося навіть через відкриття кримінальної справи. Саме тому влада обрала тактику – не слухати моральних застережень Заходу й не зупинятися ні перед Законом, ні перед громадською думкою.

Нахабний арешт і затримання Юрія Луценка, котрий виконував усі приписи Закону під час розслідування сумнозвісної „справи водія”, шокували суспільство безглуздістю дій і згодом висунутих йому обвинувачень. Небажання допустити журналістів на блискавично проведене судове засідання щодо зміни запобіжного заходу підтверджує небажання зробити цей процес прозорим, як того вимагає Закон. Справу про нарахування пенсії, яка, згідно українського законодавства, мала б завершитися вирахуванням з винуватця (або отримувача) неправильно нарахованої суми, роздули до масштабів „шкоди в особливо великих розмірах” та „перевищення службових повноважень”. Однак навіть у випадку доведеності подібних обвинувачень обвинуваченому дозволяють чекати остаточного судового вердикту на волі. Але Юрій Луценко – не корупціонер, а опозиціонер. Тому й набагато небезпечніший для владної команди, велика частина якої сформована саме з тих, проти кого йому доводилося боротися як міністрові внутрішніх справ.

Щоб уникнути відповідальності за неправомірне рішення, суддя повернула „справу водія” на дорозслідування. Чому ж Юрію Луценкові не дозволили повернутися додому?

Виходячи з вищевказаного й усвідомлюючи небезпеку встановлення в Україні авторитарного режиму й панування криміналітету над Законом,

Ми, представники української інтелігенції, вимагаємо:

Припинити масові переслідування та утиски підприємців, політиків, екс-урядовців, журналістів. Повернути ведення справ в законне русло, переглянути рішення про досудове затримання законослухняних громадян.

Якщо суд не випустить на свободу невинних, це означатиме - в державі немає легітимного суду.

Якщо в ситуацію не втрутиться Гарант Конституції – це означатиме, що в країні немає легітимного Президента.

Мій підпис: