Пантелеймон Кулиш - первый враг украинского национализма.

 

Много ли вы знаете о жизни и творчестве Пантелеймона Кулиша? На этот вопрос только 20% населения Украины начинают что-то бурчать о ,,Черной Раде,,. Некоторые вспомнят ,что так называемый украинский язык ,который использовал Шевченко для написания ,,Кобзаря,, был создан Кулишом. Так называемая ,,кулишовка,,.
   Но увы ,литературный ,,спадок,, дядя Пантелеймона гораздо богаче ,чем мы думаем. 
  Много исторических работ и сборников стихов и поэм канули в века после прихода товарища Ленина . Но самое главное ,что репрессированное творчество  Кулиша с 1917 года и по сей день не получило амнистию.  А вот почему товарищ Шевченка и создатель украинского языка в Украине сейчас не сильно выгодная фигура, вы думаю сами поймете из стихов которые я буду выкладывать в своем блоге.  
   Обратите внимание на правосписание тех времен.  Ничего не менял, дабы вы читали ,как говориться ,в оригинале. 
Несколько стихов посвященны Петру 1 и Екатерине Великой. Выкладываю парочку из них:



  


Петро да Катерина.

Не люблять земляки Петра да Катерини:
Се не по их нутру и розуму царі:
Надполовинили вони, бач, Украіни,
И в рабство волну чернь козацьку завдали.
Моє земляцтво! ви самі свій нарід іли,

До кореня ту черьнь згризали козаки:
Оце ж ви перш усіх іі й закрепостили, 
Самі ж були з дідив и предків крепаки.
Коли не Батию с-під батога служили,

Дак ляму Литвину невольницьку тягли.
Про "душманів" Ляхів одно 'дного душили,
И рідний край в ясир Татарам оддали.

Утікши чс під Москву, московськими руками
Правдивих земляків ссилали на Сібір,
Письменну братню в старці порозганяли.
Зробили мовчязну руіну з брацьких Шкіл.

Потомки паліів, руінників крівавихі
Нелюбі вам праві строітелі земли,
Що памятЬ нам своих діяний величавих,
Як праці й мужности завіт, передали.

І вам, пани Ляхи, царі сі не до кгусту,
Що в Польщі вас вони ловили за чуби,
Що шаткували вас мечами на капусту,
Не давши басувать, спинатись на диби.

Сказали ,від коша" пройдосі езуіту.
Що Русь роздратував и Польщу підпалив,
А ласих ваших пань голубив потай-сьеіту,
Пере^іюбками в рай до Езуса манив.

Не любите ви их: бо ваша панська раса
Не підновляецьця в горбді від козла,
Що бурса возвела в прелати с свинопаса,
И вам у прадіди incognito дала.

Ви ж, пагоньці-вовчки на дереві Росіи,
Жорстокий атавизм татарської Москви,
Під игом Спасовим воляки тугошиі.
Кипчацькі Мамаі від ніг до голови!

Созданьне двох царів, роботу душ великих,
Ви хочете в хаос руінний обернуть,
Широкий руський сьвіт оддать на волю диких
П перегородить бму културвю путь.

Ми, збувшись козаків, що нас колись давили,
У жертву просьвіті себе принесемо,
И вам, котрих лихі гординьці породили,
Росію обернуть у нівець не дамо.

Ні деспоцтво Петра, ні гречка Катерини,
 Ні дикі слуги их, мов серце в козака,
Не наробили нам такого зла й руіни,
Як приинесли добра их розум и рука.

Коли 6 не их труда, не подвиги их духа,
Кругом нас був би знов німий козацький степ, ,
Крутилась би знов Русь, як ув окропі муха,
А с царства б «зробивсь розбійницький вертеп.

На горе ватажкам козацьким безголовим,
Не стерпіли вони домовоі орди,
Як би хотілося писакам суесловим,
И визволили мир з великоі біди.

Щасливі воіни, великі економи,
Цінителі ума в панах и в мужиках.
Були вони царі не потерти с соломи,
А жита сьпілого в тугих, важких снопах.

На працю визвали нові в народі сили,
Спасли културйий сьвіт од лютих розбишак, ,
З московських пустирів Америку зробили,
И землю опплилй на руських кораблях.

И завіщали нам своє велике діло;
Щоб кожен з нас царем у мисьлях був своіх,
Щоб серце в нас огнем на чесний труд горіло,
И не лякалося недолюдків лихих

Вот попробую выложить без перепечати 




Продолжение следует.