Виклики демографії або чесно поглянемо в майбутнє

 Коротко про демографію:
1. За роки незалежності в Україні зроблено більше 40 млн. абортів (офіційна інформація МОЗ).
2. При існуючих темпах зменшення населення Чернігівська область зникне до 2060 року (а при врахуванні зростаючої динаміки виїзду – раніше)
3. Щодня населення України скорочується приблизно на 660 чоловік/день
4. Чернігівщина одна із лідерів за кількістю абортів (див. карту абортів України)


Що зроблено для виправлення ситуації:
1. Введені значні дотації за народження дитини (до 25 тис. гривень за першу дитину, 50 - за другу, і 100 - за третю)
2. Створюються перинатальні центри по Україні
3. Існує ціла система пільг та підтримки багатодітних сімей
4. Існують програми підтримки та збереження сімей (кількість розлучень в Україні зменшилось, але важко назвати реальні причини такої динаміки)

Чому не працює?
- Українці здебільшого високоосвічені та прагнуть до значного комфорту в житті, копіюючи стиль життя європейців та американців
- Низький рівень доходів – основний бар’єр для народження дітей

Парадокс:
Українці за рівнем життя близькі до не розвинених країн із високою народжуваністю, за рівнем скорочення населення – до Європейських країн.

Перспективи:
- Населення землі продовжує стрімко зростати (здебільшого за рахунок Африки та Азії) та у 2050 році складе вже 9,5 млд. чол.
- За прогнозами Інституту демографії, вже у 2025 року Україну заселять африканці та азіати
- В умовах наростаючого дефіциту продуктів харчування Україна постає перед загрозою захоплення аграрних земель будь-якими із методів (в т.ч. воєнних).

Що робити?
Найважче із наведених питань. Висока вірогідність, що ми вже пройшли точку «невозврата», поки моє серце відмовляється вірити в це.

Дві речі, які мають потенціал спасти ситуацію:
1. Політична нація України не вірить у майбутнє. Не має мрії, яка б захоплювала наші думки, без створення та праці на досягнення мрії – ми приречені.
2. Відновлення та створення виробництва - без матеріального базису Україна приречена. І виробництва обов’язково високо технологічного (благо поки-що населення більш-меньш здатне працювати на відповідних заводах). Видрін з цього приводу писав приблизно так: «Людина яка працює на заводі по виробництву ракет – мріє про космос, людина, що працює на рибному заводі навряд чи зможе мріяти вище риб’ячих тельбухів ».

Зміни – це питання нашої спільної політичної волі, спільної справи.