"Перкалаба" в Че!!!!!!! Ур-ра-а-а-а-а-а-а-а!!! Попускаймоси!!

Ну, сперва, по делу. В 18-м числе дикого бря в Че-таун приезжает один из самых, да что там мельчить, самый интересный живой коллектив на украинской этно-рок-сцене.

Это наше ВСЬЙО!!! Это регги, ска, этно, гуцульские безудержные пляски и, безусловно, рок-н-ролл в одном флаконе. Своеобразный юмор, для врубающихся (тут такой очень хитрый смайлик) и ахренетительная естественная, не надутая пафосными пиарщиками, а истинная харизма.

Я ставлю этот коллектив в один ряд с такими монстрами хулиганской этно-сцены, как Гоголь Борделло, Ману Чао, Че Судакой, где-то рядом колышутся на тех же волнах Маркшайдер Кунст и Залив Кита, !ОПА и другие любители качественно подуть в дудки, приправив их мощным басом и регги-вайбс. Где-то рядом и Ленинград со Шнуром, но Перкалаба душевнее и глубже...

"Перкалаба" из плеера не удаляется с момента первого прослушивания.

======================================================

Музика Перкалаби торкає своєю знайомістю та живістю. Але цей варіант дежа-в’ю зовсім не є постмодерною спробою цитування алюзій. Музика доволі абстрактна, а тексти не переобтяжені смисловими галюцинаціями. Співання слів - чи то любовної ахінеї, чи псевдо-фольклорного соцоптимізму - не те, щоб не має значення, але набирає радше енергетичної, аніж смислової функції, і не тягне на себе ковдри, підпорядковується логіці музики, логіці звуку. Грамотний панк чи раста зробить файну пісню з одного рядка, з яскравого словосполучення. Що ж тоді є цікавим? Драйв! Те, що зветься драйвом. Не зовсім вправне володіння інструментами відходить на концерті на другий план, де музики беруть своє позитивною, задерикуватою енергетикою, що накочує хвилями в зал зі сцени.
Присутність комунікації. Музика немовби сповнена фольклорних мотивів насправді претендує на те, щоб стати народною і граною на весіллях. Критики намагаються провести паралела, порівняти з кимось. Але тут метода проста - еклектика і бриколаж. Усе може з’єднуватися одне з одним, вплітатися у звукову весело й органічно. Все єдине. Легкість, гумор, безтурботність в такому поєднанні – фірмовий стиль.
Ненавмисність. Просто - музика Гір. Постійна присутність гір, чистого повітря, сонця. І головне, що це не імітація. Багато чого можна імітувати: інтелект, світову скорботу. Але тільки не справжнє розгільдяйство, стьоб і відв’язанність.
Анархізм. Все, що подається сьогодні нам як події першочергового значеня, найважливіші фактори життя - політичні копирсання, шоу-бізнесові миготіння, великі гроші; все, що насправді не має жодного стосунку до людського життя, його глибинної сутності, а тільки забруднює простір і повітря - не почуєш в музиці "Перкалаби".

Це здорово! Це модно! Це – живо !!!

=============================================

Итого: стёб, отвязанность, драйв, вайб!! Музыка гор! Нам, равнинным жителям, полезно горного вохдуха хапануть :-)))

Честная музыка. Настоящая!
 

А теперь не совсем по делу. Доносятся слухи, что в Чернигове ни в зуб ногой по поводу Перкалабы. Я не верю. Вряд ли. У хорошей музыки должны быть поклонники. Музыка  - это всегда хорошо.

Перкалаба-лаба-лаба лучше всех!

Jah bless!

P.S. специально не вставляю никаких имиджей, чтобы пост не выглядел рекламным. это - не реклама. рекламу Вареник вывесит или еще кто.