Не слід плутати «фреймутів» з журналістами
Cкандалом з битим склом і розпанаханою до крові ногою обернувся другий наліт на Чернігів 28 березня знімальної групи телешоу «Ревізор» на чолі з ведучою Ольгою Фреймут (Коник-Ракоїд).
Телевізійники намагалися потрапити до піцерії «Марконі», що поблизу ринку «Нива», аби зібрати матеріал для монтажу шоу-програми. Але співробітники закладу зачинили двері. Воно б і нічого, якби не… відвідувачі, що залишилися всередині.
А пані Фреймут, «поцілувавши двері», не відступила. Тим часом під дверима в передчутті шоу збирався натовп роззяв...
І шоу відбулося! Скло дверей, вибите зсередини, із дзенькотом полетіло додолу. А по штанцях-«треніках» Максима Воробйова на прізвисько Шмига побігла молода гаряча кров з порізу на нозі завдовжки сантиметрів тридцять.
«Ну нормальна взагалі реакція на журналістів?!» – вигукує Фреймут перед розбитими дверима, заважаючи міліції «оформляти» хулігана.
Реакція (закрити «парадний вхід» закладу разом з відвідувачами), звісно, ненормальна. Безперечно, в телешоу, яке буде показано незабаром, піцерію просто «розмажуть».
Але до чого тут слова про журналістів і те посвідчення, яке тримає в руках Фреймут? Ось переді мною, наприклад, двері ніколи не зачиняли. І посвідчення діставати майже ніколи не доводилося. А пані Фреймут то не впустять, то двері зачинять. Або навіть… копняками виженуть з кухні, як ось 6 березня в пабі «Коррида» в Івано-Франківську.
Ні, мову слід вести не про журналістів, а про скандалістів.
Скандальна слава має дуже погану властивість. Аби скандали підтримували популярність, вони мають бути з кожним разом гучнішими, а пристрасті – щоразу гарячішати.
Ось приклад з Чернігівщини за участі такої ж «журналістки», як і Фреймут – «робота» в Ніжині 28-річної Ірми Крат, редактора однієї полтавської газети.
23 червня 2012 року вона пише перед міськвідділом міліції слово «наркобарони». Пізніше, 10 вересня, ця редактор мітингує разом з нардепом і кандидатом у нардепи Олегом Ляшком, а потім вони прориваються з вилами до ніжинської міськради. А 22 вересня відбувається кульмінація «ніжинського відрядження» пані Крат: вона виливає відро багна на мера, скориставшись журналістським посвідченням для входу на засідання міськради.
Жертвою такої властивості скандальної слави стає кожен скандаліст. Згадайте якого-небудь і зверніть увагу на тенденцію підвищення «градусу» скандалів.
Ось хоча б Філя Кіркоров. Скандалів у нього – хоч греблю гати, тож візьмемо окремо «лінію» скандалів з жінками. Ось він прилюдно обклав матом кореспондентку. Отримав небачений стрибок згадуваності свого імені у пресі. Але наступного разу буде замало обматюкати: публіка таке вже бачила. Логічним продовженням серії скандалів Філіпа за участі жінок стало побиття жінки. Ногами. Лежачої.
Повернімося до Фреймут. Раніше «знаходила» у готелі в Чернігові презерватив під матрацом ліжка. Нинішній скандал доріс до хуліганства і крові. Назріває запитання: що ж такого має статися під час наступного візиту телескандалістки до Чернігова?
У нашому житті часто трапляються випадки, коли слід розрізняти деякі речі. Наприклад, своє ставлення до об'єкту провокації і до провокатора. Так, щоб перше не впливало на друге.
Мер взяв хабар – це одна річ, а провокація з відром багна – зовсім інша, брудний вчинок. Не подобається комусь забігайлівка – це одне, а зовсім інше – забігати з телекамерами на кухню приватного закладу.
Особливо не вистачає розрізнення шанувальникам організації «Дорожній контроль» (ДК). Потрібно відрізняти свою ненависть до ДАІшників від оцінки поведінки так званих «журналістів» ДК. Яких, в свою чергу, слід відрізняти від журналістів, працюючих за фахом. Бо молодчики з ДК достойні зватися хіба що активістами. Громадський контроль за ДАІ – ідея-то непогана. Але її втілення хлопцями з ДК з посвідченнями журналіста – це глум над поняттям «журналіст».
«У людей в голові все переплуталося. Журналістику поплутали з чим завгодно: з шоу-бізнесом, з громадським активізмом, з самопіаром, з контролюючими органами і ще один тільки Бог знає з чим. Може, через це правий Микола Вересень, який каже, що журналістики у нас немає? – прокоментував черговий скандал шоу-програми «Ревізор» Олег Головатенко, шеф-редактор інтернет-видання «Високий Вал». – Якщо кимось керує не власний смак, а шоу Фреймут, я йому сильно співчуваю».
Є особи, котрі отримують журналістське посвідчення не для копіткої журналістської роботи, а для створення провокацій та скандалів під прикриттям такої «корочки». Особливо прикро, що такі «особи з посвідченнями» роблять славу професії журналіста. Дурну славу. Прошу таких осіб з журналістами не плутати.
Телевізійники намагалися потрапити до піцерії «Марконі», що поблизу ринку «Нива», аби зібрати матеріал для монтажу шоу-програми. Але співробітники закладу зачинили двері. Воно б і нічого, якби не… відвідувачі, що залишилися всередині.
А пані Фреймут, «поцілувавши двері», не відступила. Тим часом під дверима в передчутті шоу збирався натовп роззяв...
Шоу відбулося
І шоу відбулося! Скло дверей, вибите зсередини, із дзенькотом полетіло додолу. А по штанцях-«треніках» Максима Воробйова на прізвисько Шмига побігла молода гаряча кров з порізу на нозі завдовжки сантиметрів тридцять.
«Ну нормальна взагалі реакція на журналістів?!» – вигукує Фреймут перед розбитими дверима, заважаючи міліції «оформляти» хулігана.
Реакція (закрити «парадний вхід» закладу разом з відвідувачами), звісно, ненормальна. Безперечно, в телешоу, яке буде показано незабаром, піцерію просто «розмажуть».
Але до чого тут слова про журналістів і те посвідчення, яке тримає в руках Фреймут? Ось переді мною, наприклад, двері ніколи не зачиняли. І посвідчення діставати майже ніколи не доводилося. А пані Фреймут то не впустять, то двері зачинять. Або навіть… копняками виженуть з кухні, як ось 6 березня в пабі «Коррида» в Івано-Франківську.
Ні, мову слід вести не про журналістів, а про скандалістів.
Властивість скандальної слави
Скандальна слава має дуже погану властивість. Аби скандали підтримували популярність, вони мають бути з кожним разом гучнішими, а пристрасті – щоразу гарячішати.
Ось приклад з Чернігівщини за участі такої ж «журналістки», як і Фреймут – «робота» в Ніжині 28-річної Ірми Крат, редактора однієї полтавської газети.
23 червня 2012 року вона пише перед міськвідділом міліції слово «наркобарони». Пізніше, 10 вересня, ця редактор мітингує разом з нардепом і кандидатом у нардепи Олегом Ляшком, а потім вони прориваються з вилами до ніжинської міськради. А 22 вересня відбувається кульмінація «ніжинського відрядження» пані Крат: вона виливає відро багна на мера, скориставшись журналістським посвідченням для входу на засідання міськради.
Жертвою такої властивості скандальної слави стає кожен скандаліст. Згадайте якого-небудь і зверніть увагу на тенденцію підвищення «градусу» скандалів.
Ось хоча б Філя Кіркоров. Скандалів у нього – хоч греблю гати, тож візьмемо окремо «лінію» скандалів з жінками. Ось він прилюдно обклав матом кореспондентку. Отримав небачений стрибок згадуваності свого імені у пресі. Але наступного разу буде замало обматюкати: публіка таке вже бачила. Логічним продовженням серії скандалів Філіпа за участі жінок стало побиття жінки. Ногами. Лежачої.
Повернімося до Фреймут. Раніше «знаходила» у готелі в Чернігові презерватив під матрацом ліжка. Нинішній скандал доріс до хуліганства і крові. Назріває запитання: що ж такого має статися під час наступного візиту телескандалістки до Чернігова?
Варто розрізняти
У нашому житті часто трапляються випадки, коли слід розрізняти деякі речі. Наприклад, своє ставлення до об'єкту провокації і до провокатора. Так, щоб перше не впливало на друге.
Мер взяв хабар – це одна річ, а провокація з відром багна – зовсім інша, брудний вчинок. Не подобається комусь забігайлівка – це одне, а зовсім інше – забігати з телекамерами на кухню приватного закладу.
Особливо не вистачає розрізнення шанувальникам організації «Дорожній контроль» (ДК). Потрібно відрізняти свою ненависть до ДАІшників від оцінки поведінки так званих «журналістів» ДК. Яких, в свою чергу, слід відрізняти від журналістів, працюючих за фахом. Бо молодчики з ДК достойні зватися хіба що активістами. Громадський контроль за ДАІ – ідея-то непогана. Але її втілення хлопцями з ДК з посвідченнями журналіста – це глум над поняттям «журналіст».
«У людей в голові все переплуталося. Журналістику поплутали з чим завгодно: з шоу-бізнесом, з громадським активізмом, з самопіаром, з контролюючими органами і ще один тільки Бог знає з чим. Може, через це правий Микола Вересень, який каже, що журналістики у нас немає? – прокоментував черговий скандал шоу-програми «Ревізор» Олег Головатенко, шеф-редактор інтернет-видання «Високий Вал». – Якщо кимось керує не власний смак, а шоу Фреймут, я йому сильно співчуваю».
Є особи, котрі отримують журналістське посвідчення не для копіткої журналістської роботи, а для створення провокацій та скандалів під прикриттям такої «корочки». Особливо прикро, що такі «особи з посвідченнями» роблять славу професії журналіста. Дурну славу. Прошу таких осіб з журналістами не плутати.