Ось як треба з ними, синок!

На вихідних довелося дати прочухана одному собаці. 
(Зоошизи вже можуть розминати пальці для набивання каментів відповідної «стилістики».)

Бережок Десни. В одну сторону пройшли дві тітки на межі пенсійного віку з кудлатим собакою. Я гуляю з дитям. У якийсь момент синок перечепився і валиться на спину. А тітки з псом якраз ідуть назад... 

Собака біжить до дитяти. Тітки й не ворухнулися! Лиш гукнули ліниво свого пса. Псина отримує копняка в ніс. Не сильно. Собака на мене озлобляється. Тітки - теж, але поки що - не надто. Кричать: "Зачєм так! Он би нічєво ні сдєлал!"

Люб'язно їм щось пояснювати бажання не було. Про те, що дитина може психічну травму отримати від такого "знайомства" з псиною. Або про те, що мені до сраки норов чужої собаки - цікавить лиш дистанція.
Та й "кабиздох" часу на балачки не залишав - атакував з гавкотом. Ну і, відповідно, отримав ще копняка, та посильніше.

Що тут почалося...
Псина, нарешті, зрозуміла, що слід тримати дистанцію. А ось тітки на мене озлобилися уже більше собаки. Обіклали негарними словами і гавкотом власного виконання. А коли я сказав, що слід дотримуватися закону - тримати пса на повідку, то мене ще й матом, матом. 

Прогулянка вийшла весела!

Для "зоошизи" закон є лиш тоді, коли вони бажають поверещати про "жєстокоє обращєніє с жівотнимі". А коли йдеться про елементарне тримання скотини на поводку, то їх типова відповідь - "На сєбя одєнь!"