Про думки, "дебри" і (не)залежність

Тут ось поруч nindzy дещо сумбурно пише у блозі "я тут подумал..."

"недавнее 20-летие нашей державы породило столько событий, сильных эмоций и очень разных реакций в обществе, что мне стало снова неудобно и не приятно видеть насколько люди не понимают кто они, что с ними происходит, где они живут и к чему всё движется. это большое зло и главная проблема нашего общества, что от самого верха до самого низа состоит оно из людей безнадёжно заблудших в дебрях чужих и собственных несогласованностей, конфликтов, противостояний и противоборств, а по большому счёту во тьме невежества"

На цю тему недавно зустрічав у газеті прикольну статейку. Поділюся.
І відео нижче, схоже, в цю ж тему...

З приводу двадцятиріччя проголошення незалежності України «гуділи» в середу чернігівці.

Жителі нашого древнього міста гуляли його вулицями, отоварювалися в його магазинах, «сиділи» на лавочках та у підворотнях (і там же, на місці, «відливали»), співали пісні. І, як годиться, свято не без бійки. П'яні потасовки влаштовували навіть у маршрутках, та не хто-небудь, а жінки…

«Відзначаючи» таким чином День Незалежності, десятки тисяч особин відверто і ретельно, старанно і завзято демонстрували свою власну залежність. Хто від чого.

Залежність від п'яних звичаїв. Залежність від примітивної реклами. Залежність від дебільної моди… Найбільш масова, напевно, залежність від різноманітних поведінкових кліше. Яких тільки залежностей не побачиш під час святкування Дня Незалежності!

Особливо яскраво і одностайно демонструвалися на святкових вечірніх вулицях дві залежності. Обидві – наркотичні.

Одна з них – залежність від паперових трубочок з сухими водоростями (ви ж не думаєте, що там справжній тютюн?). Друга – залежність від різноманітних, на будь-який збочений смак, спиртовмісних смердючих сумішей у пляшках, яскравих баночках чи кольорових пакетах.

Багато з тих десятків тисяч, блукаючих 24 серпня побитими долею тротуарами темних вулиць святкового обласного центру «незалежної» країни, невдоволені якістю свого життя. У той же час особисто спускаючи його в унітаз...

Інші, що вважають себе солідними, культурними і патріотичними людьми, зранку того дня помолилися за Україну біля Катерининської церкви.

Молитву за незалежну Україну заспівали під партійними прапорами і сумлінним наглядом працівників культу, введеного в Київській Русі насильницьким шляхом більш тисячі років тому. Невже у нашій незалежній державі не можна звернутися до Бога незалежно від церковних чиновників та спеціалізованих приміщень? Чи Богу потрібні всякі релігійні обряди й атрибути, а не щирість звернення?

Чи може бути незалежною країна, кожен громадянин якої особисто залежний? Залежний від кількох, як комусь може здаватися, дрібниць.

Хтось залежний від наркотиків. Нелегальні вони чи легальні (тютюн і спирт) – то не важливо.

Держава в цілому і численні її громадяни особисто залежні від кредитно-фінансової системи і Федеральної резервної системи США зокрема.

Більші чи менші групи громадян залежні від різноманітних ідеологій та релігій.

Практично жодному громадянину «незалежної» недоступна справжня історія його країни, а тим більше світу.

Про яку, врешті-решт, незалежність мова, коли місцеві «аборигени» переконані в своїй нікчемності у справі організації справедливого устрою і достойного життя у власній країні власними силами?

За допомогою таких «дрібниць» можна пригнічувати волю, керувати поведінкою або ж прогнозувати її з точністю до відсотків. Ні, мова не про окремих осіб. Мова про суспільство – передбачуване, прогнозоване, кероване.