В ролі невидимки

Водії частенько "не помічають" двоколісну техніку. Дрібна в їх очах та техніка, яка не може їх відчутно вдарити, так щоб аж... прозрів на місці. От КРАЗ - інша справа - він помітний!

Це я знав здавна. Проте НАСКІЛЬКИ можна бути непомітним, довелося відчути самому минулої суботи, проїжджаючи через одне з крупних сіл області.



 Водій вантажівки "TATA" надумав виїхати чи то з другорядної, чи то від магазину. Як він дивився - загадка! Але перед головною не зупинився, а продовжував "виповзати" далі.

Мені довелося виконувати екстренне уривчасте гальмування і лиш підвизгування гуми привело його до тями й він теж зупинився. Залишився якийсь метр-півтора. Мотоцикл важить більш півтораста кілограм і я був з пасажиром.

Стаю, показую на очі, нахиляюся тикаю рукою на свої фари... Він піднімає руки й винувато знизує плечима.

Умови були такі: 
- моя швидкість  ледь не доходила 60 км/год., тобто не перевищував навіть в межах "+20";
- видимість просто чудова;
- сонце світить з боку вантажівки прямісінько на мене;
- у мене увімкнені фари;
- він сидить в кабіні вантажівки, тобто "сижу высоко - гляжу далеко", до того ж я рухався на невеликий підйом;
- водить вантажівку, тож напевно він професійни водій, їздить щодня;
- дядько не молодий, отже напевно має чималий досвід...

Увага, запитання: як, тобто ЯК можна не помітити? 

Окрема подяка... собі - за заміну стокової гуми на Michelin City Grip.