Культурно відпочив сходивши в театр, на концерти та в арт-майстерню.
10 Апреля 2011 18:30
Просмотров: 3337
Метки:
Метки:
Про культурне проводження часу на вихідних треба написати. Безпосередньо на вихідних обійти кілька міроприємств - нереально, тому розтягнув це діло на кілька днів. Першим заходом, що в Чернігові проводився - концерт співачки Йолки в драмтеатрі. На початку концерту неозброєним вухом було чути лажу зі звуком. але десь на третій пісні за допомоги самої виконавиці його таки настроїли. Зал на відсотків вісімдесят заповнений був. Серед слухачів були і дядьки пузаті, і тітки гламурні і дітки маленькі.
На концерт люди йдуть.
Траплялися й люди поважного віку. Проте, найбільше було саме дітлахів. Ох і попили вони крові співачці своєю любов"ю до неї. Як почали квітки на другій пісні носити, так цілий концерт засипали кумирку букетами. Беручи квіти вона дивилась із широкою посмішкою в очі дітлахів і думала "Краще б грішми дали". Квіток їй дійсно нанесли мінімум на дві тисячі гривень. Вона вже навіть зауваження дітворі почала робити, щоб під час виконання пісень на сцену не виходили.
Коли вона вгамувала наймолодших своїх шанувальників, то виступ розгорівся на повну і між залом і співачкою нарешті виник зворотній зв"язок. Концертом люди залишились задоволені.
Через день після концерту відвідав комедійну виставу "Французька вечеря" в тому ж таки театрі. Народу набився повний зал, з чого можна зробити висновок, що театр чернігівці люблять більше, ніж виступи різних співаків і співачок.
Актори повністю віддавалися грі
Люди повсідалися і уважно спостерігали за грою акторів. Сама вистава демонструвала "свинськість" людської натури. Тому люди, гигикаючи з епізодів зіграних акторами, часто закочували очі, а на їхніх виразах облич читалося "блін... та я ж так теж робив(робилала)". Від вистави отримав колосальне задоволення. Що в очі кинулось, то це те, що поціновувачами театру в Чернігові є не тільки зрілі люди, а й молодняк.
Після вистави мене занесло на місцеве шоу "Чернігів - місто талантів". Серед глядачів - рідні та друзі учасників. На сцену ж вийшло чимало талановитих людей. Найбільше потішив дитячий танцювальний колектив, котрий про колобків номер ставив. Такі діти малі, а рухи відрепетирувані чітко, все синхронно роблять, наче мультик дивишся. Також запам"яталася дівчина, котру ведучий Артем назвав запальничкою. В неї ніби й голосу нема, але жжот так, шо мама дарагая. Присутній народ після її виступу ще довго заспокоїтись не міг. Проте, більшість конкурсантів зробили ставку саме на танці зі співами. Трохи одноманітно виглядало. Хотілося індивудуального виступу якогось коміка, чи що... От, якби хтось із якимись мініатюрами-карикатурами вийшов - точно жюрі б запам"ятався.
Ще мені трапилося цікавенне місце в центрі - "Писана торба" неподалік П"ятницької церкви.
Мені цю точку журналістка знайома Аня показала. То арт-майстерня така, де люди приходять і роблять щось своїми руками. Хто що вміє і на що фантазія багата.
Відвідувачі майстерні тусуються там, вечори короткометражок влаштовують. Словом, для людей творчих місцина цікава. А! Якщо до душі припав виріб якийсь, а руки не звідти ростуть, то можна просто купити собі вподобану річ.
Такими от заходами і закладами мене поносило.
А тим часом чюдна врємя правєлі в
Полтаві: //kolo.poltava.ua/blogi
Рівному: //blog.ogo.ua/inshemisto.html
Чернівцях: //www.molbuk.com/blogi/blog_denis/
На концерт люди йдуть.
Траплялися й люди поважного віку. Проте, найбільше було саме дітлахів. Ох і попили вони крові співачці своєю любов"ю до неї. Як почали квітки на другій пісні носити, так цілий концерт засипали кумирку букетами. Беручи квіти вона дивилась із широкою посмішкою в очі дітлахів і думала "Краще б грішми дали". Квіток їй дійсно нанесли мінімум на дві тисячі гривень. Вона вже навіть зауваження дітворі почала робити, щоб під час виконання пісень на сцену не виходили.
Коли вона вгамувала наймолодших своїх шанувальників, то виступ розгорівся на повну і між залом і співачкою нарешті виник зворотній зв"язок. Концертом люди залишились задоволені.
Через день після концерту відвідав комедійну виставу "Французька вечеря" в тому ж таки театрі. Народу набився повний зал, з чого можна зробити висновок, що театр чернігівці люблять більше, ніж виступи різних співаків і співачок.
Актори повністю віддавалися грі
Люди повсідалися і уважно спостерігали за грою акторів. Сама вистава демонструвала "свинськість" людської натури. Тому люди, гигикаючи з епізодів зіграних акторами, часто закочували очі, а на їхніх виразах облич читалося "блін... та я ж так теж робив(робилала)". Від вистави отримав колосальне задоволення. Що в очі кинулось, то це те, що поціновувачами театру в Чернігові є не тільки зрілі люди, а й молодняк.
Після вистави мене занесло на місцеве шоу "Чернігів - місто талантів". Серед глядачів - рідні та друзі учасників. На сцену ж вийшло чимало талановитих людей. Найбільше потішив дитячий танцювальний колектив, котрий про колобків номер ставив. Такі діти малі, а рухи відрепетирувані чітко, все синхронно роблять, наче мультик дивишся. Також запам"яталася дівчина, котру ведучий Артем назвав запальничкою. В неї ніби й голосу нема, але жжот так, шо мама дарагая. Присутній народ після її виступу ще довго заспокоїтись не міг. Проте, більшість конкурсантів зробили ставку саме на танці зі співами. Трохи одноманітно виглядало. Хотілося індивудуального виступу якогось коміка, чи що... От, якби хтось із якимись мініатюрами-карикатурами вийшов - точно жюрі б запам"ятався.
Ще мені трапилося цікавенне місце в центрі - "Писана торба" неподалік П"ятницької церкви.
Мені цю точку журналістка знайома Аня показала. То арт-майстерня така, де люди приходять і роблять щось своїми руками. Хто що вміє і на що фантазія багата.
Відвідувачі майстерні тусуються там, вечори короткометражок влаштовують. Словом, для людей творчих місцина цікава. А! Якщо до душі припав виріб якийсь, а руки не звідти ростуть, то можна просто купити собі вподобану річ.
Такими от заходами і закладами мене поносило.
А тим часом чюдна врємя правєлі в
Полтаві: //kolo.poltava.ua/blogi
Рівному: //blog.ogo.ua/inshemisto.html
Чернівцях: //www.molbuk.com/blogi/blog_denis/