Одна третя, або хто забруднює слово «громадський».

Я тут трошки спробував аналітичну статтю написати.. І подумав, що цікава була б ваша думка (більш гострої критики навряд чи десь почую..):

Одна третя (⅓) або хто забруднює слово «громадський».

Що за дроби?
За однією з класифікацій наше суспільство ділиться на сектори: перший – політика, другий – бізнес, третій – громадський сектор. Дехто виділяє окремо сектори ЗМІ та громади, але зараз не про це.
Якщо грані між політикою та бізнесом втрачені давно й назавжди, то різниця між політикою і громадським сектором руйнується саме зараз, принаймні для тих, хто цю різницю взагалі коли-небудь розумів.

Вовк у шкурі вівці.
Коли добрим справам під час передвиборної гонки перестали вірити, політики, а вірніше їх політтехнологи, вирішили використати інститут громадянського суспільства для політичної агітації. Саме так постали псевдо громадські організації «Фронт Змін», «Громадянська позиція» та багато інших. Тільки сліпий не побачить, що це чергові політичні проекти. Але всеукраїнський рівень – то ще пів біди. Найцікавіше ховається на місцях…

«У нас на районе…»
Міські ради дуже часто залежать від всеукраїнських політичних сил і даний лад не дуже задовольняє місцеві впливові угрупування. Депутат і грошей багато хоче за лобіювання потрібних інтересів і залежить від «політики партії», яка не завжди зручна. І справді, навіщо платити припартійному депутату, якщо можна своїх людей у міськраду просунути!?. Створювати всеукраїнську партію не обов’язково, досить місцевого політичного проекту, а ще краще «громадської» організації: агітувати можна коли заманеться й брудне слово «політика» не відлякує населення.
От і виходить, що слово «громадський» використовується як політтехнологія. Все б може й нічого (місцеві політики майже нічим від всеукраїнських не відрізняються), але як ці процеси впливають на третій сектор!?.

В боротьбі зла і добра все одно перемагає бабло..
Довіра до громадських організацій в Україні і так досить слабка, а якщо такі собі політичні проекти, а-ля ГО, будуть намагатися прийти у владні структури й поводитимуть себе як звикли наші політики, то справи третього сектору будуть зовсім кепські.
Вже зараз у будь-яких діях справжніх громадських організаціях населення вбачає політичні мотиви, яких не існує. Важко провести будь-який соціальний проект, щоб громадяни не назвали його PRом. Питання типу «На кого працюєте?» звучать часто і буває важко довести, що дії громадських організацій можуть бути незалежними. Так хочеться відповісти, що працюємо не на когось, а для вас..
Найприкріше, що політичні проекти, маючи фінансування зацікавлених осіб, більш відомі населенню і часто маніпулюють громадською думкою.

«Не важливо що ти робиш, головне – як напишуть про це ЗМІ»
Яскравим прикладом є так звані «війни соціології». Зараз в пресі стільки маніпулятивних результатів досліджень, що громадським організаціям важко довести до населення об’єктивні результати.
Як же розрізняти громадські організації та політичні проекти!?. Є один індикатор: «бажання прийти до влади». В будь-якому випадку головоломку вирішувати громадянам.