Про Деснянські Зорі та Русский Стандарт

В минулому році, під час святок довелось мені приймати північно-американського колегу в Києві. Компанії, де я працював було вигідно поселити Бреда на власній квартирі під моїм наглядом. Бо треба було вияснити певні промислові питання. Поскільки гість прибув з Росії, то з ним була пляшка Русского Стандарта. У мене в цей час на кухні стояла пляшка горілки Деснянські Зорі. Піднявшись в тимчасове житло, у кухні ми обмінялись стопками. На мій подив, Деснянські Зорі на смак була ідентична! Бреду вона теж сподобалася. Поскільки в нього були певні алергічні реакції після аварії, то горілку він тяннув на свій розсуд, щоб їх не відчувати. Пропонував мені, якщо я відмовлявся, він не ображався. Після проведення косультацій йому став потрібен МакДональдс. Іншого він не хотів. Ми пішли на стоянку неподалік, але таксист здивувався і сказав, що МакДональдс через дорогу і везти нас нічого, ходу 2 хвилини. Там Бред нарешті поїв чого йому хотілося.
На слідуючий день колеги займалися його часом, а я працював. Ввечері з домашньої гуски, щиро дякую тьоті Тані, і з качана капусти я наварив капустняк. Насипав Бреду і пояснив, що це борщ. ОК! Він почав його істи. Під 50 грам. В результаті я отримав висновок - МакДональдс - фак, борщ - хорошо. У нього бабуся і дідусь з Росії та України. Так що це для нього було генетично прийнятнішим.
Доречно зауважити, що в 7 магазинах Русский Стандарт йому я не знайшов, того купив, що було подорожче - Прайм. Подаровану йому пляшку коньяку ми теж випили, поскільки додому йому треба було дарувати Хенессі. На моє запитання, чого він не п'є віскі, він скривив неповторно лице і сказав, що від нього така реакція. В кінці він вже вживав Немиров з перцем, але мені треба було на роботу.
Недавно я побачів в Екомаркеті таку саму пляшку Стандарту - 120 гривень, це в 5 разів дорожче за Зорі. Цікаво ось ще що. Зустрічаючи Старий Новий Рік, серед деякого гармидеру речей Бреда, на одному з докуметів я побачів його прізвище - Грант. Це однофамілець президента США, зображеного на купюрі номіналом 50 доларів. Еге ж. Тільки моє прізвище Шевченко. І в гривневому еквіваленті купюра з Грантом теж 5 разів дорожча за нашу з зображенням уславленого поета. Все таки ми себе в ціні трохи занижуємо, що підтверджує вартість того ж МакДональдса. 
Наша продукція достойна. І нічого дивного, що чоловікові, який працював з колумбійцями і росіянами, пробував і пережив таке, що не дай Боже, має жінку в Пінічній Америці і по скайпу називає її Ханні, так от йому сподобалася наша горілочка!