"Вищий рівень цивілізаційного людства" або "Раніше вийдемо - раніше дійдемо"
Прочитала статтю Сергія Трегубенко "Лідери і закони".
Мені сподобаласть його особиста позиція і спочатку я хотіла просто прокоментувати статтю. Але ж, мій коментар вийшов дуже великий і тому, більш доцільно його опубліковати окремо, щоб не виникло зайвих непорозумінь.
Тож сідайте зручненько і читайте уважно.
"потрібно ставати громадянами, формулювати норми життя та наймати слуг для технічного забезпечення дотримання тих норм" – таку позицію містить стаття «Лідери і закони»
З даною позицією можна цілком погодитись і на мою думку для цього потрібно не дуже багато, якщо не враховувати, як у нас в країні все робиться.
Припустимо, що з деякими «прокрутами», але можна.
Для цього потрібно:
По-перше не тільки вважатися громадянами цієї країни за паспортом, а розуміти суть поняття «громадянин країни». Громадянин країни має певні гарантовані йому права, порушення яких допускати не можна. Кожен окремий громадянин повинен слідкувати не за статком сусіда, а за порушенням і його прав і прав сусіда з боку слуг народу, а також усіх без винятку установ та організацій (в першу чергу державних та комунальних установ), які намагаються у різний спосіб зробити з будь-якої людини дурня.
Громадяни мають глибинно розуміти суть своїх прав. Не кланятися, просити, принижуватися, платити хабарі, шукати знайомих та інше, а поважати себе і свої права та розуміти, що від вчинків одного залежить реалізація та спосіб реалізації прав іншого.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Підкреслюю – НАРОД! А не певний дядько. Народ здійснює владу безпосередньо.
Слуги народу є, але ці слуги, повинні знати, що народ розуміє і стверджує, що вони слуги, оскільки народ утримує за свій рахунок цих слуг, постійно сплачуючи безліч податків.
Ми, народ, платимо свої гроші, чому ми не питаємо де вони, чому ми не розуміємо, що це слуги без нас не проживуть, а не ми без них. Якщо, я безпосередньо комусь плачу гроші за певні послуги, то я обов’язково запитаю – ДЕ і що Зроблено?! Маю право, бо так домовились і гроші мої. Так і слуги народу, за наші гроші повинні не тільки виконувати обіцяне, а і звітувати, при цьому на кожному рівні (знизу до верху). Норма закону, якої не вистачає, так це матеріальна відповідальність цих слуг перед «наймачем». Саме матеріальна відповідальність! Не потрібно нікого саджати за грати. Пообіцяв виконати (забезпечити дотримання громадянинові Конституційних прав), не виконав – ГЕТЬ. При цьому поверни витрачені на тебе кошти, а якщо завдав збитків, то компенсуй. Не вистачає грошей? То нехай борги зберігаються хоч до сьомого коліна, або відпрацьовуй.
Потрібен самовідданий лідер (або група активістів), які ризикнуть не обіцяти краще майбутнє, а втлумачити народу, що кожна окрема людина є найвищою соціальною цінністю, цінністю незважаючи на її, в першу чергу, соціальне походження та майновий стан, тому, що саме на цих ознаках «граються» з нами наші слуги та лідери, а ми киваємо гривами і мріємо про щастя.
Чому у молоді рівень освіти на даний час дуже низький? Тому, що розумна та здорова молодь дуже небезпечна для теперішніх слуг. Чому створюють собі політичне кредо на пенсіонерах, а про школярів, студентів та молодих фахівців ніхто не дбає? Тому, що пенсійними реформами та іншими пенсійними вигадками можна прикрити свій «голий зад» і пенсіонери на барикади не підуть, але ж будуть протистояти молоді, як батьки своїм дітям , збиваючи з пантелику.
Про це, можна багато ще писати, але ясно одне. На даний час таких лідерів ми не маємо. Що робити? Та хоча б почати з себе і зараз, бо що нащадкам залишимо? А може треба не чекати лідера коли він з’явиться, а шукати його? Наприклад створити клуб пошуку майбутнього лідера і потихеньку рухатись вперед.
Раніше вийдемо – раніше дійдемо!
Якщо хтось не поділяє моєї думки, вибачаюсь і нагадую, у нас свобода думки і слова, тому сильно не критикуйте.
......Хоча ......., критикуйте, у нас же свобода думки і слова!
Мені сподобаласть його особиста позиція і спочатку я хотіла просто прокоментувати статтю. Але ж, мій коментар вийшов дуже великий і тому, більш доцільно його опубліковати окремо, щоб не виникло зайвих непорозумінь.
Тож сідайте зручненько і читайте уважно.
"потрібно ставати громадянами, формулювати норми життя та наймати слуг для технічного забезпечення дотримання тих норм" – таку позицію містить стаття «Лідери і закони»
З даною позицією можна цілком погодитись і на мою думку для цього потрібно не дуже багато, якщо не враховувати, як у нас в країні все робиться.
Припустимо, що з деякими «прокрутами», але можна.
Для цього потрібно:
По-перше не тільки вважатися громадянами цієї країни за паспортом, а розуміти суть поняття «громадянин країни». Громадянин країни має певні гарантовані йому права, порушення яких допускати не можна. Кожен окремий громадянин повинен слідкувати не за статком сусіда, а за порушенням і його прав і прав сусіда з боку слуг народу, а також усіх без винятку установ та організацій (в першу чергу державних та комунальних установ), які намагаються у різний спосіб зробити з будь-якої людини дурня.
Громадяни мають глибинно розуміти суть своїх прав. Не кланятися, просити, принижуватися, платити хабарі, шукати знайомих та інше, а поважати себе і свої права та розуміти, що від вчинків одного залежить реалізація та спосіб реалізації прав іншого.
Єдиним джерелом влади в Україні є народ. Підкреслюю – НАРОД! А не певний дядько. Народ здійснює владу безпосередньо.
Слуги народу є, але ці слуги, повинні знати, що народ розуміє і стверджує, що вони слуги, оскільки народ утримує за свій рахунок цих слуг, постійно сплачуючи безліч податків.
Ми, народ, платимо свої гроші, чому ми не питаємо де вони, чому ми не розуміємо, що це слуги без нас не проживуть, а не ми без них. Якщо, я безпосередньо комусь плачу гроші за певні послуги, то я обов’язково запитаю – ДЕ і що Зроблено?! Маю право, бо так домовились і гроші мої. Так і слуги народу, за наші гроші повинні не тільки виконувати обіцяне, а і звітувати, при цьому на кожному рівні (знизу до верху). Норма закону, якої не вистачає, так це матеріальна відповідальність цих слуг перед «наймачем». Саме матеріальна відповідальність! Не потрібно нікого саджати за грати. Пообіцяв виконати (забезпечити дотримання громадянинові Конституційних прав), не виконав – ГЕТЬ. При цьому поверни витрачені на тебе кошти, а якщо завдав збитків, то компенсуй. Не вистачає грошей? То нехай борги зберігаються хоч до сьомого коліна, або відпрацьовуй.
Потрібен самовідданий лідер (або група активістів), які ризикнуть не обіцяти краще майбутнє, а втлумачити народу, що кожна окрема людина є найвищою соціальною цінністю, цінністю незважаючи на її, в першу чергу, соціальне походження та майновий стан, тому, що саме на цих ознаках «граються» з нами наші слуги та лідери, а ми киваємо гривами і мріємо про щастя.
Чому у молоді рівень освіти на даний час дуже низький? Тому, що розумна та здорова молодь дуже небезпечна для теперішніх слуг. Чому створюють собі політичне кредо на пенсіонерах, а про школярів, студентів та молодих фахівців ніхто не дбає? Тому, що пенсійними реформами та іншими пенсійними вигадками можна прикрити свій «голий зад» і пенсіонери на барикади не підуть, але ж будуть протистояти молоді, як батьки своїм дітям , збиваючи з пантелику.
Про це, можна багато ще писати, але ясно одне. На даний час таких лідерів ми не маємо. Що робити? Та хоча б почати з себе і зараз, бо що нащадкам залишимо? А може треба не чекати лідера коли він з’явиться, а шукати його? Наприклад створити клуб пошуку майбутнього лідера і потихеньку рухатись вперед.
Раніше вийдемо – раніше дійдемо!
Якщо хтось не поділяє моєї думки, вибачаюсь і нагадую, у нас свобода думки і слова, тому сильно не критикуйте.
......Хоча ......., критикуйте, у нас же свобода думки і слова!