Почему я не верю Гриценко.

14 Декабря 2009 23:31 Просмотров: 4362
Метки: гриценко, кандидат

Почему я не верю кандидаты в президенты Гриценко?

Без тени иронии благодарю уважаемого мной Александра Ломако за то, что он обратил моё внимание на кандидата на пост Президента Украины Анатолия Гриценко.

Вероятно, я оставил бы его персону вне зоны своего внимания, но вникнув в подробности биографии, понял, почему я не могу доверять этому кандидату. Из его биографии:

1995 рік. Після навчання у США я поступив до нашої Академії Збройних Сил, зараз це Національна академія оборони України.

Проводиться відкрите заняття у групі слухачів, серед яких підполковник Гриценко. Присутня в повному складі кафедра оперативного мистецтва – генерал–лейтенанти, генерал–майори, полковники. Тема занять – "Стратегічна оборонна операція України проти коаліції іноземних держав".

Згідно зі сценарієи, противник налічує 50 дивізій з НАТОвським озброєнням, Україна розгорнула 36 дивізій.
Мені відведена роль головнокомандувача. Викладач, генерал Суятінов, пропонує викласти стратегічний замисел на операцію. Я доповідаю:

"Пункт перший – віддаю наказ нанести вогневий удар по будівлям Верховної Ради, президентської адміністрації і уряду України.

Пункт другий – підписую акт капітуляції.

Пункт третій – пускаю собі кулю в лоба. Доповідь закінчив".

Мертва тиша. Пару хвилин усі ховають очі, шок. Врешті–решт зібрався з думкою генерал Суятінов: "Поясність свій замисел?"

Пояснюю: "Пункт перший – Україні у війні протистоїть коаліція членів НАТО, загалом 50 дивізій. Альянс не може проводити операції такого масштабу без США. Це означає, що ми воюємо практично з усім цивілізованим світом. Розгорнувши на папері 36 дивізій, ми свідомі того, що не маємо техніки, щоб їх укомплектувати, до того ж за станом підготовки маємо боєздатними лише кілька батальйонів на всю армію. Керівництво держави, яке довело до такої ситуації, не має права на життя. Тому наноситься вогневий удар.

Пункт другий – капітуляція, щоб зберегти життя громадян, наші історичні й культурні цінності, майно і територію від знищення.

Пункт третій – кулю в лоба, бо соромно здаватися без бою. І соромно, що ми, підполковники, полковники, генерали, замість того, щоб вивчати реальні речі, адекватні новій ситуації у Європі, готуємося до глобальної війни і витрачаємо час на абсолютні дурниці".(С) grytsenko.com.ua/avtobiohrafija.html

Какой следует вывод из этого автобиографического рассказа? Подполковник, а ныне полковник Гриценко готов к измене Родине.

Следуя логике пана Гриценко в начале Великой Отечественной войны (допустим т. Молотову ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2_%D0%92.)
нужно было уничтожить советское правительство и капитулировать перед Германией, ведь Германией к 22 июня 1941 года у границ СССР было сосредоточено и развёрнуто три группы армий (всего 181 дивизия) поддерживаемых тремя воздушными флотами, а СССР к тому моменту к войне должным образом не подготовился (о чем свидетельствовали сокрушительные поражения)…

Мда…

Давайте посмотрим с другой стороны.

Предположим, что руководство Украины не имеет право на жизнь, ведь не бережет жизни граждан наши исторические и культурные ценности, имущество и территорию от уничтожения, о чем свидетельствует сам пан Гриценко в своей программе:

Я захищатиму мою країну. І боротимуся з державою.
Бо це не моя – це їхня держава. Тих, хто роками при владі будували державу для себе. Це держава стельмахів, лозінських і зваричів. У ній чесній людині жити найважче. Тут панують мародери, шахраї, хабарники та вбивці.

За рік наша промисловість упала на 30%. Таких темпів падіння немає в жодній сусідній державі. І в Україні таке було лише в 1941 році. Не світова криза в цьому винна, а держава.

Вона щодня провокує конфлікти, хаос і безлад. Вона не захищає національні інтереси України. Їй нав’язують невигідні угоди. З нею не рахуються. Але розраховуються з її керівниками.

Їхня держава прикривається моїм синьо-жовтим прапором, грабує народ і шматує мою країну. Якщо їх не зупинити, то вони доведуть країну до розвалу або війни.

Нинішні можновладці хочуть зберегти їхню державу. А я не хочу! Переконаний – Ви теж.

Разом з Вами ми зламаємо їхню державу. Спокійно, без потрясінь, але впевнено і рішуче. І збудуємо свою, сучасну і європейську. Заради нас з Вами і наших дітей.

Я знаю як це зробити. (С) grytsenko.com.ua/prohrama.html

Почему Министр обороны Украины Гриценко в период с февраля 2005 года по декабрь 2007 года занимавший эту должность при правительствах Тимошенко, Еханурова и Януковича, наблюдая за тем беспределом, что творится в стране не сделал то, что планировал подполковник Гриценко в 1995 году???

Почему не пустил себе пулю в лоб, наблюдая за происходящим в государстве, а тратил время на "абсолютные глупости"?

Почему спокойно, без потрясений, но уверенно и решительно не арестовал депутатов Верховной Рады, президентскую администрацию и правительство Украины, чтобы сломать ИХ государство и построить НАШЕ, современное и европейское?

Почему упустил шанс, а сейчас гордо величает себя «Первым непроходным», зная, что не пройдёт и не сделает того, что обещал, отдав Украину ещё на пять лет в руки преступников?

Выходит, что он либо потенциальный изменник Родины, либо пустослов…

ЗЫ Ни одна из политических сил, общественных организаций и никто из частных лиц не заказывали мне эту статью и не подсказывали мне темы для её написания.
Это исключительно мои умозаключения, которые я никому не навязываю. Думайте сами…

Андрей Кудабеков.

Добавить в:

Версия для печати

Почему я не верю Гриценко.

Популярные за неделю

Активные комментаторы

Статистика сервиса

Почему я не верю Гриценко.

Последние посты автора

Популярные за неделю

Активные комментаторы

Статистика сервиса