Розчарованою повертаюсь до себе додому після зустрічі з керівництвом “Громадської думки”, яке презентувало для підлітків, даунів та тих людей, що й досі вірить про безкоштовний сир – проект “Депутат від громади”. Послухавши цих дуже розумних (кожен з них менше одного червоного диплому немає) людей зрозуміла, що, навіть у нашому глухому хуторі – на це ніхто не поведеться.
Адже ця організація поставила на меті зробити Чернігів кращим містом у світі не за якихось одну чи дві тисячі років, а стахановськими темпами – за наступний депутатський строк. Мабуть, для цього атомними бомбами весь світ закидають – бо, інакше, виконати це неможливо. Зрозуміло, що нам хуторським тупоголовим дівчатам з такими кровожерливими людьми ніяк не по дорозі – нам би бабусь через дорогу переводити. Або город ветеранам скопати. Можна, й поїсти бездомним приготувати.
А цим громадським діячам аби до влади дорватися своєю кишеньковою тобто дуже слух
...