Вічний вогонь горить не вічно

У Чернігові багато красивих історичних місць. Одне з них — Болдині гори з Вічним вогнем. На 9 Травня тут завжди багато людей. Вшановують пам'ять загиблих. А що діється на Пагорбі Слави в інші дні?
Вічний вогонь — це залізна зірка, всередині якої газова форсунка. У ній горить газ.
Факел для Вічного вогню запалила Ольга Білевич — мати відомої чернігівської партизанки Олени Білевич. Було це у далекому 1967 році, 7 жовтня, коли тут відкривали пам'ятник Невідомому солдату. Тоді, під час урочисто-траурного мітингу, факел з вогнем і труну із прахом солдата везли до Болдиних гір бронетранспортерами. На вулицях плакали люди, на будинках висіли прапори з траурними стрічками. На горі стояло все начальство. Труну з останками невідомого солдата під звуки траурної мелодії опустили в могилу. У місті оголосили хвилину мовчання, зупинився транспорт, паровози і судна салютували гудками.

Перший секретар обкому КП України Микола Борисенко прийняв факел і запалив Вічний вогонь. У той день він сказав (цитуємо за газетою
«Деснянська правда» від 8 жовтня 1967року): «Пам'ятник має нагадувати про постійну пильність, проте, що ми повинні віддавати усі сили зміцненню економічної і військової могутності Батьківщини». Зі зміцненням не вийшло. А пам'ятник і Вічний вогонь залишились.

500 гривень на добу

Постачальник природного газу для Вічного вогню — ПАТ «Чернігівгаз». Покупець, міське управління ЖКГ, зобов'язується цей газ прийняти і оплатити.
За інформацією ПАТ «Чернігівгаз», лічильника у Вічному вогні немає, за газ платиться за нормою, як за побутовий для населення.
Газу споживається багато (більше дванадцяти тисяч кубів на рік). Ціна тисячі кубометрів становить 2954 гривні 10 копійок.
Цілодобово пальником Вічного вогню споживається 170 кубометрів газу. У «Чернігівгазі» є спеціальна формула. Знаючи діаметр форсунки, густину, тиск, температуру газу, розраховують його витрати за певний проміжок часу.
На добу за газ у Вічному вогні витрачається близько 500 гривень, на місяць, в якому 31 день, — 15568,11 гривні.

Згідно з договором про закупівлю, у 2011 році для забезпечення горіння Вічного вогню буде використано 62050 кубометрів газу.
— Працював в управлінні комунального господарства з 2006 року. І не пам'ятаю, щоб вогонь гас. Тільки в минулому році, коли ми робили капітальний ремонт.
Років два тому хотіли вкрасти мідні деталі Вічного вогню. Там каска є і зірка. Ось зірку хотіли вкрасти і розкололи плиту. У минулому році до 9 Травня ми її міняли, переклали плитку. Близько місяця вогонь не горів,— сказав колишній начальник управління ЖКГ Чернігівської міської ради Вадим Антошин.
— Не смажать там ні сало, ні м'ясо. Крім того одиничного випадку вандалізму, нічого поганого не траплялося. На Болдині гори постійно заїжджає наряд міліції.

До минулого року всередині пам'ятника була порожнеча. Скупчувалося сміття. Ми засипали її піском. Прибирання монумента проходить кожен день. Цим займається КП «Зеленбуд». Воно слідкує, щоб було чисто.
— Горить і вночі, і в негоду, і в снігопад, і в дощ, і в туман, і коли вітер. З 60-х років. Горів навіть під час розрухи. Відключали тільки тоді, коли комунальна влада міста міняла плиту, — підтвердив начальник служби з експлуатації підземних газопроводів та споруд на них ПАТ «Чернігівгаз» Олександр Дейнеко.

Щоб побачити «серце» Вічного вогню, на Болдині гори рушаю разом з Олександром Дейнеком та слюсарями з ПАТ «Чернігівгаз».
— За два кілометри від вогню є газорегуляторний пункт. Від нього йдуть розподільні мережі низького тиску. Вони забезпечують подачу газу як у житлові будинки, так і на Вічний вогонь, — пояснює Олександр Дейнеко.
За декілька метрів від Вічного вогню є газовий колодязь. З вигляду він — як шахта. Слюсарі відкривають кришку люка. Там унизу, на глибині кількох метрів, видно якісь труби і воду.
— А ви думали, тут підземелля на зразок Антонієвих печер? — усміхається Дейнеко.— Там є кран. Його можна покрутити і відключити подачу газу.

Підходимо ближче до Вогню. Олександр Дейнеко пояснює: він працює за принципом домашньої газової плити.
— Тут знаходиться вихід труби, форсунка, — вказує Олександр Дейнеко на «зірочку». — Чистимо її перед святами, коли є необхідність.
Слюсарі з ремонту та обслуговування підземних газопроводів Максим Пасічник та Микола Динник дістають щітку по металу. Починають чистити зірку.
Слюсарі займаються обслуговуванням всіх газових колодязів та фланцевих з'єднань (місця, де з'єднуються труби), що перебувають на балансі та обслуговуванні ПАТ «Чернігівгаз».
— Зазвичай робимо це перед святами. Перед Першим та Дев'ятим травня. Бо у травневі свята людей на Болдиних горах багато. Обхідники дивляться раз на два тижні, чи все у порядку, чи вогонь не згас.

Під зіркою є простір. Там і гар, і сажа збираються. Ми перекриваємо у колодязі кран і все вичищаємо, — кажуть слюсарі.
— Що знаходили у Вічному вогні?
— Монети витягали — весілля гуляють, кидають. Обручок не знаходили, — сміються. — Тільки бруд, сміття. Порожні пачки з-під сигарет, пластикові пляшки. Розплавлений пластик, буває, дірочку у форсунці заливає.
Робітники ПАТ «Чернігівгаз» кажуть, бачили форсунку і у смальці.

«Достатньо дмухнути»

Моя знайома Валерія Дубко розказує:
— Щоб вогонь перестав горіти, на нього достатньо дмухнути. Після цього, якщо нема вітру, біля вогню починає воняти газом.
Далі вона дістає запальничку (каже, боятися вибуху не варто, бо все відбувається на відкритому повітрі). Клац — з'являється іскра. З пальника Вічного вогню миттєво спалахує полум'я. Каже, потім руки пахнуть, як смалене порося. А ще зауважує, що таких любителів побавитися з Вогнем у Чернігові вистачає.
Удень 28 квітня біля Вогню гуляють мами і бабусі з дітлахами, учителі зі школярами, студенти.
Підходять студентки-третьокурсниці з «регіоналки» Даша Авраменко та Оксана Мирошниченко.
— Я сама спостерігала: зберуться малолітки, дмухнуть, загасять вогонь, потім підпалять, — говорить дівчина.
— Часто тут гуляю, живу поруч, — каже чернігівка Ірина Криченко, що веде за руку однорічну донечку Валерію. — Велика кількість сходів на гору мене не зупиняє.
Дуже тут красиво.

— Вічний вогонь горить постійно?
— Пару днів назад бачила, не горів. І це не вперше таке. Буває, годину-дві гуляю, полум'я нема. Наступного дня приходжу — є.
Думаю, не в неполадках діло. Мабуть, молодь погасила, балувалися.
— Вогонь горить не завжди. Пам'ятаю, взимку кілька років тому полум'я точно не було, — каже молода мама Олександра Підгайна, що живе недалеко і часто гуляє на Болдиних горах
— Це у січні було, ще сніг лежав. Вважаю, через погодні умови полум'я згасло. Сніг, дощ його затушив, — зауважив чоловік Олександри Євген.

— У вихідні, коли я приїхав сюди не велосипеді, полум'я не було. А так хотілося, щоб Вічний вогонь горів вічно, — каже Вадим Федяй, що сидить біля пам'ятника і милується краєвидом.
— Для чогось же їх зробили, для чогось же вічними назвали. Нехай тепер горять, на честь загиблих. Але ж для цього потрібно хороше фінансування ... — каже Даша Авраменко.
— Нащо? Хто на них ходить? Хай по святах горять, — заперечує подружка Оксана Мирошниченко.
Цю думку розділяє і бабуся Олександра Михайлівна, що гуляє з онучкою Сашею:
— Ми ж дома газ економимо.

Тільки на свята

За даними головного управління житлово-комунального господарства Чернігівської облдержадміністрації, в області нараховується 34 Вічних вогні.
19 з них працює на природному газі, 15 — на скрапленому. Більшість з них горить лише на травневі свята.
По три Вічних вогні є у трьох районах — Бобровицькому (м. Бобровиця, села Новий Биків та Нова Басань), Городнянському (м. Городня, села Пекурівка та Деревини) та у Новгород-Сіверському (м. Новгород-Сіверський, села Чайкине та Грем'яч).
По два є у п'ятьох районах— Бахмацькому (м. Бахмач і село Бахмач), Борзнянському (м. Борзна, село Миколаївка), Ічнянському (обидва в Ічні), Козелецькому (смт Козелець, село Сираї) та Прилуцькому (смт Ладан, село Манжосівка).

По одному — у 12-и: Варвинському (смт Варва), Коропському (смт Короп), Корюківському (м. Корюківка), Куликівському (смт Куликівка), Менському (м. Мена), Носівському (м. Носівка), Семенівському (м. Семенівка), Сосницькому (смт Сосниця), Срібнянському (смт Срібне), Талалаївському (смт Талалаївка), Чернігівському (село Ковпита), Шорському (м. Щорс).
По одному — у Ніжині, Прилуках та Чернігові.
У Ріпкинському районі Вогню взагалі немає.

P.S. Цей матеріал ми готували, коли Антошин ще був при цій посаді.

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №18 (1304)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.