Яйце за 100 гривень продають у Старій Басані

Віктор Гладить Стьопу

Усе це витворяють мешканці зооботанічного комплексу «Басань», який відкрився для відвідувачів місяць тому. Це вже друге, після Менського зоопарку, місце в області, де людям можна «наживо» поспілкуватися з представниками дикої природи. Але на відміну від Мени, «Басань» створений та утримується на приватні кошти. Вирішили там побувати.
Зооботанічний комплекс «Басань» — за селом Стара Басань Бобровицького району. На воротах зустрів сам хазяїн Віктор Кудряченко.
Зразу за нами на екскурсію приїхала ціла делегація із Бобровиці, чотири родини. Найменшому Глібу 6 місяців. 20 км до Басані для бобровичан не відстань.
Екскурсію провів Віктор Кудряченко (зазвичай це робить його дружина, директор комплексу Ганна Кудряченко).

— Усі тварини — ручні, до людей звикли, — розказує Віктор Володимирович.
Повз нас пробігає змішане стадо — овечки і муфлони (гірські барани).
— Вони добре між собою ладять, адже є близькими родичами, — пояснює хазяїн.
— А не паруються між собою? Щось муфлон до овечок ніби заграє?
— Теоретично це можливо. Але баран поки що контролює ситуацію.

Всього в тваринній частині комплексу близько сорока різновидів звірів та птахів. У загоні бігають чорні та білі в'єтнамські свині. Їдять з рук, як і багато інших мешканців звіринцю. Особливе захоплення у дітлахів викликав доброзичливий олень Стьопа. Стьопа брав з рук шматочки чорного хліба, із задоволенням давав себе погладити, просовуючи між штахетинами довгу морду. Висунути повністю голову до людей заважали гіллясті роги, вкриті пухнастим ворсом.
Бізони Леся і Рома трималися дещо на відстані. Леся от-от має народити. Може, тому бізоняча родина уникає зайвих контактів. Антилопа та лань теж ховалися в глибині вольєра.
Спокійно і з гідністю лежить під кущем бузини широколобий, товсторогий південноазіатський бик гаял. До нього повільно наближається подруга, вдвох чинно прогулюються по вольєру.
У пташиному відділі лунають дивні звуки. Так кричить фазан. Їх тут видів сім-вісім. Ще два види павичів, три породи страусів, пір'їсті курочки, гімалайський монал...
Колоритний африканський страус Барон відмахується від спеки пишними крилами. Мускулисті здоровенні ноги — голі, без пір'я.
— Барон дуже любить лопухи, навіть присідає і виконує циганський танець, якщо йому листочок протягувати, — говорить екскурсовод.

Білий страус Нанду з голубими очима «подарував» перо Наталії Смалько. До речі, тут можна придбати яйце страуса. Коштує делікатес сотню гривень. Можна віддати придбане яйце в інкубатор, щоб вилупився маленький страус.
Яйце страуса нам не по кишені. Попросили курячих. П'ять засмажили, покришили салат з хазяйських огірків, помідорів. З'їли, бо зголодніли. Грошей господар не взяв — залишали 40 гривень.
Пройшлися до озера. Тут розводять кілька видів риб: дзеркальний короп, білий амур, щука, карась, линь...
— Цю землю ми взяли в оренду на 49 років, — розповідає Віктор Кудряченко, —10 гектарів.
Усе почалось у 1991 році. Тоді була створена промислово-аграрна фірма «Посад», директором якої був я. Поставили млин, ангар, маслоробню. За чотири місяці викопали озеро, на це пішло 60 тонн соляри. Потроху хазяйство розширювалось. Придбали в заповіднику «Асканія-Нова» тварин.
— Чому ви вирішили створити зоопарк?
— Це не зоопарк, це зооботанічний комплекс. Він створювався поступово. Працівники заповідника «Асканія-Нова» розробили проект комплексу. До минулого року сюди приїжджали тільки друзі та знайомі. Садити фруктовий сад (більше 300 дерев) допомагала школа-інтернат. Діти були в захваті. Треба було бачити, з якою цікавістю вони спостерігали за тваринами, за птахами, як блищали їхні очі. Саме завдяки дітям з інтернату я і прийняв рішення, що все це треба показувати людям.

— Комплекс приносить прибуток?
— Символічна плата (10 гривень з дітей, 20 — з дорослих, шкільні екскурсії — 5 і 10 грн.), звичайно ж, не окупає затрати на утримання тварин. Тільки зерна на корм у рік іде 20 тонн, не говорячи про інше. Взагалі питаннями комплексу більше займається дружина. Є три робітники, що доглядають за клітками, годують тварин, прибирають. Сіно заготовляємо самі, сіємо люцерну, овес. Взагалі ми не ставили за мету мати з комплексу прибуток. На сьогоднішній день моя зарплата дозволяє утримувати сім'ю. Це — заняття для душі. Але воно вже перейшло той рубіж, коли займаєшся тільки для себе, і перейшло в стадію, коли хочеться поділитися з іншими.
— Хто ваші відвідувачі?
— Ходять місцеві жителі, приводять своїх гостей. Часто приїжджає отець Софроній із Києво-Печерської лаври. Їздять діти зі шкіл, інтернатів. Приїжджають люди з Бобровиці, зі столиці. Наш київський відвідувач — це той, хто вже переситився ресторанами, нічними клубами, казино. Йому хочеться походити лісовими стежками босоніж, без краватки. Він буде півдня стояти і розмовляти зі страусом або бізоном...
— Що ще плануєте тут зробити?
— Пейнтбол. Кілька годин гри, плюс багаття, екскурсія, відпочинок. Коштуватиме це все десь 50 гривень з людини. А ще плануємо екскурсію на всюдиходах. Лісом, полем, по нашому і довколишньому угіддях.
— І звірів відстрілювати будете?
— Ні в якому разі.
(Віктор Кудряченко — заступник генерального директора з питань зовнішньоекономічної діяльності державного виробничого об'єднання «Концерн «Техносерсіс» МОУ. Організація займається демілітаризацією військової техніки. — Реп.) 

Великі - страусові, маленьке - куряче. А ручки - дитячі

Наталія Смаль з бобровиці: "Оце так!"

Страус: "Я такий!"

Гаял

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №32 (1212)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.