Життя мінометника з 13-го батальйону під знаком запитання

В середині березня чернігівцю Сергію Харитонову, бійцю мінометного взводу 13-го мотопіхотного батальйону, має виповнитися 46 років. Після боїв під Вуглегірськом, що між Горлівкою і Дебальцевим, він пропав безвісти. Товариші по службі розповідають, що бачили його лежачим серед засніженого поля з розірваним бронежилетом, проте прямо стверджувати про його загибель не можуть.



Між тим дружина бійця Світлана Харитонова переконана, що він живий. Після місяця поневіряння інстанціями жінка у розпачі говорить про кричущу байдужість військового командування до долі своїх підопічних.

Зниклий три дні лежав у полі

Чернігівка Світлана Харитонова розповідає, що зв’язок із її чоловіком пропав ЗО січня. Тоді бійці 13-го батальйону вели жорстокі бої з переважаючими силами російської армії та сепаратистів у районі Дебальцевого. Зателефонувавши до товаришів по службі, жінці вдалося дізнатися, що Сергія Харитонова бачили лежачого посеред засніженого поля з розірваним бронежилетом. Підійти перевірити, чи живий він, так ніхто й не наважився, адже, за словами бійців, цього не дозволяла зробити ворожа артилерія.

Згодом в одному з чернігівських друкованих видань були опубліковані списки поранених, загиблих та зниклих безвісти. Дані місцеві журналісти подали як офіційні, хоча, як потім з’ясувалося, списки складені зі слів свідків. Окрім сержанта Харитонова Сергія Миколайовича, у списку загиблих поблизу Вугле-гірська значилися ще троє бійців з Чернігівщини. Та за тиждень виявилося: 2 з 4 «похованих» журналістами воїнів - живі.

Так, командир танкового взводу Михайло Фрик три дні пролежав на полі бою. Його врятували місцеві мешканці і допомогли дістатися своїх. Нині він на стаціонарному лікуванні у столичному військовому шпиталі. Михайлові ампутували обморожені пальці обох ніг. Ще один з тих, хто був у тому списку загиблих, офіційно вважається зниклим безвісти. Третій солдат наразі перебуває у ворожому полоні.

Невизначена ситуація лише з мінометником. Невже військові про нього банально забули?

Дружина три тижні чекає обіцяних документів

За словами Світлани Харитонової, зі збором документів - проблема.

- У військкоматі мені дали довідку про те, що мій чоловік був призваний на службу в 13-й батальйон, - каже жінка. Мені також потрібна копія наказу про його відправку в зону антитеро-ристичної операції. Цей наказ має дати військова частина. Оскільки хлопців відправляли з Гончарівського, то я вимагала ці документи з військової частини.

Там жінці повідомили, що батальйон стояв у них до листопада місяця.

- А потім вони куди поділися? Пішли в ліс? -дивується Світлана Харитонова. - Зрештою, у наданні копії наказу мені відмовили.

Якщо виходити з логіки керівництва військової частини у Гончарівському, то понад місяць бійці 13-го мотопіхотного батальйону просто висіли у повітрі. Відомо, що 13-го січня ці військові переганяли з Гончарівського техніку. Вантажили її на станції «Чернігів-Північний», а ввечері, близько 21:00, ешелонами вирушили зі станції «Чернігів» на Донбас.

Після трагічної і таємничої історії з Дебальцевим військове формування, в якому служить чернігівець Сергій Харитонов, жодних даних про нього не надає. Тіло і досі не знайшли...

- Я телефонувала комбату 13-го батальйону Сергію Мурованому після того, як їх відвели в Артемівськ. Він пообіцяв мені вислати всі документи, але їх я чекаю вже три тижні, - каже жінка. - Витрати на пересилку візьму на себе.

У жінки склалося враження, що її чоловіка ніхто не шукає. У розмові з товаришами по службі їй повідомили, що на місце, де востаннє бачили мінометника Сергія Харитонова, ніхто вилазок не робив.

- Я обдзвонила всі лікарні Харкова і Дніпропетровська - його ніде немає, - розповідає дружина бійця. - У мене таке передчуття, що він живий. Можливо, контужений чи поранений. Може, його теж, як і того танкіста, заховали небайдужі місцеві.

Напроти прізвища - знак запитання

Відтоді, як пропав чоловік Світлани Харитонової, виплату заробітної плати йому припинили. За словами жінки, «бойових» ані чоловік, ні інші бійці батальйону не отримують.

- Зарплату їм платили звичайну, таку ж, як і в Гончарівському. Хлопці отримують 2400 гривень, чоловік отримував близько трьох тисяч гривень. Я від безсилля вже не знаю, куди бігти і до кого звертатися, - каже вона. - Написала листи в Міністерство оборони та СБУ, телефонувала на урядову гарячу лінію, подавала заяви в прокуратуру та міліцію. Міліція допомогла мені зробити ДНК, але сподіваюсь, що мені воно не знадобиться. В той же час просто так ховати я нікого не буду. До останнього вірю, що мій чоловік живий.

Чекають повернення батька і двоє дорослих синів - один з них відбуває строкову службу в лавах Збройних сил України, а інший навчається на 4 курсі Чернігівського національного технологічного університету. Вони разом з матір'ю намагаються добитися справедливості та хоча б якось зрушити справу з місця.

- Нещодавно ми розмовляли з кадровиком батальйону Андрієм Панорою. Він сказав, що подав документи в Дебальцев-ський штаб про прибуття бійців батальйону в зону АТО, - розповідає Світлана Харитонова. - В той же час пан Панора повідомив, що цей штаб розбили і документи втрачені.

До останнього часу про долю батька та чоловіка родині ніхто так і не повідомив. Родичі бійця розповідають, що навпроти його прізвища у списку стоїть знак питання.

Документація згоріла

Начальник регіонального медіа-центру МО України Вадим Мисник повідомив, що знає про цю ситуацію. В той же час він порадив з усіх соціальних питань звертатися безпосередньо до керівництва 13-го мотопіхотного батальйону, котрий перебуває на забезпеченні Першої Гвардійської танкової бригади.

Заступник військового комісара Чернігівської області Вадим Лільчицький каже, що у разі потреби військкомат допоможе з оформленням документації. Водночас відмовився коментувати соціальні питання бійців 13-го батальйону і порадив звернутися безпосередньо до його керівництва.

- Військові квитки відновлюють у військовій частині. Якщо там не втиснуть, то ми у військкоматі доробимо, - каже Вадим Лільчицький. - Стосовно долі Сергія Харитонова, то зараз він вважається зниклим безвісти.

Завідуючий кадрами 13-го мотопіхотного батальйону Андрій Панора підтвердив "статус" зниклого безвісти Харитонова. І роз’яснив питання виплат.

- З часу його зникнення виплату заробітної плати припинено, бо так того вимагає українське законодавство. Якщо тіла немає, то два роки людину вважають зниклою безвісти, - пояснює кадровик батальйону. - Разом з грошовим забезпеченням знімають і матеріальне. Щодо документації, то слід розбиратися. Цілком можливо, шоі поблизу Дебальцевого згоріли військові квитки бійців. Потрібно провести розслідування, скласти акт, передати його до військкомату і вже на підставі нього військкомат має поновити документацію. Наразі ніхто не може точно сказати, яка саме документація згоріла. Нині це окупована територія. Згідно з посадою та на підставі наказу про відрядження у зону АТО бійці отримують «бойові» з часу перебування в зоні військових дій. Наш батальйон там перебуває з 16 січня і всі бійці разом із встановленою зарплатою отримали «бойові». Мені дивно, коли люди сидять на кухні і в усіх гріхах нас звинувачують. Я так, як і всі, призваний на службу в батальйон, тільки я офіцер. Як і солдати, воюю і сиджу в бліндажах. Тому ніхто нікого не обманює. Є солдати, які не поїхали в зону АТО, які самовільно покинули розташування військової частини, їм ми призупинили виплату зарплати.

Кадровик також запевнив, що з довідками демобілізованим проблем не буде, адже вони їх отримали ще на Луганщині. А ось 200 чоловік з нового набору все ж таки довідок про перебування в зоні АТО ще не отримали. Офіцер запевняє, що з цим проблем не буде.

У свою чергу начальник регіонального медіа-центру Вадим Мисник прогнозує, що, якщо вчасно не вирішити питання з документацією, військкомат матиме проблеми з демобілізованими бійцями, адже всі проблеми після демобілізації перекладуть безпосередньо на обласний військовий комісаріат.







Віталій Назаренко, "Чернігівщина" № 11 (512) від 12 березня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.