З шести людей у «Мерседесі» вижила лише Аня Горунова

20 квітня близько 18-ої години у Прилуках на вулиці Київській, навпроти зупинки «Польова», сталася страшна аварія. Розбився «Мерседес», у якому було шестеро людей. Водій 37-річний Микола Хілобок, зварник Прилуцького управління з газопостачання та газифікації, його колега, слюсар 23-річний Олександр Сухарєв. Дружина Хілобока 30-річна Лідія Скляр, її подруга 33-річна Вікторія Сердюк. Обидві працювали швачками на фабриці «Алітон». Та дві подруги — 16-річна Аня Лойко і Аня Горунова, учениці 11-го класу школи №10. Вижила тільки Аня Горунова.


Аня Горунова

«Чую — скрегіт і удар»

— До мене сват прийшов, сиділи у дворі. Коли чую, скрегіт гальм і глухий удар. Я вискочив на вулицю, дивлюся, машина врізалася у дерево. Діаметр стовбура десь сантиметрів 20. Дерево зламалося на метр над землею. Його вивернуло з корінням. Потім авто вдарилося в наступне дерево. Обідрало кору і зупинилося. На капот машини впала товстелезна гілка і стала сторч, як осиковий кілок, що вампірам забивають, — розповідає 62-річний В’ячеслав Макаренко. Чоловік живе навпроти місця ДТП. — Людей назбігалося. «Швидка» довго не їхала. Народ матюкався. Кров, жах. Жінка, яка сиділа поруч з водієм, була мертва. Неживого водія затисло між кермом. Його діставали останнім. МНСники приїхали. Тіло довелося вирізати із машини. Ще одна жінка була мертва.

Дівчата і хлопець ще дихали. Хтось упізнав хлопця. І кричав: «Сашо, тримайся!». Він очі відкрив. Йому кажуть: «Успокойся, все будет хорошо». Та від болю він уже нічого не розумів. У нього були пошкоджені ноги. Наклали шини. До рук прилаштували гілки з дерев. У дівчини в чорних колготках були порвані литки. Обидві дівчинки були дуже бліді. Гальмівного шляху я не побачив. Хоч і чув скрегіт. Стрілка спідометра вказувала на 80. Хоча люди кажуть, швидкість була значно більшою. Тут у нас часто аварії. Мирошниченко двох давонув, — показуючи в бік центру, сказав В'ячеслав Борисович.

Ні Олександра Сухарева, ні Ані Лойко медикам врятувати не вдалося. Травми виявилися не сумісні з життям.

Анюта закрила Аню собою

Аня Горунова нині у Прилуцькій міській лікарні. Під реанімацією мама і брат. Вони дуже переживають.
— Аня досі непритомна, їй зробили трепанацію черепа. Наші прилуцькі лікарі консультувалися з нейрохірургами і травматологами з Чернігова. В середу її відключили від апарата штучного дихання (розмовляли ми в четвер, 24 квітня), — розповідає 51-річна Ірина Горунова, мама. — Також викликали з Чернігова дитячого хірурга. У доньки переломи таза, правої руки, гематома справа біля вуха і лівого ока. Анюта закрила її собою.

Аню Лойко називали Анютою. Вони з моєю донькою були не лише однокласниці, а і подруги не розлий вода. Одну мати в магазин за хлібом посилає, ідуть разом. Пакетик насіння купити одній треба, теж удвох ідуть. У них іще одна подруга є, теж Аня. Втрьох збиралися після школи вчитися на перукарів у Чернігові.

Дівчата разом святили паски і розійшлися по домівках. Десь близько полудня до нас зайшла Анюта, забрати Аню гуляти в парк. Вони там своєю компанією однокласників збиралися у складчину. Та у нас грошей не було, і я сказала доньці: «Будь дома, наступного разу». Вона засмутилася, але не розплакалася. За кілька годин наш батько повернувся від своїх рідних. Дід і баба передали онукам «празникове», гроші. Аня зраділа, зразу на телефон. Чую, каже: «Я до вас підійду». Я так зрозуміла, в парк. Була десь 16-а година. Парк недалеко. їхати туди не треба. Компанію їхню я знаю. Отож відпустила без усіляких дурних думок. Кажу: «Аню, тільки недовго». Вона помахала мені рукою і пішла.

Ніякого лихого передчуття. Тільки чомусь із самого ранку не було радості, яка зазвичай охоплює душу на Пасху. 018.57 Борі, сину, подзвонив товариш, він на місці ДТП був і впізнав Анюту. Знав, що де одна, там і друга. Тому і спитав про Аню. Я давай набирати доньці на мобілку. Взяла медсестра: «Ваш ребенок в больнице».

— Ірино Іванівно, куди ж вони їхали? Можливо, дівчат везли додому?
— І таке може бути. Залишалася зупинка. Саша, Аня, Анюта з одного ж району. Очевидці розповідають, що машина летіла на великій швидкості. Ходить така версія, що дружина злякалася і хотіла зупинити авто. Витягла ключі із замка запалення, щоб заклинило кермо. Але це лише версія. Машина була без подушки безпеки. Удар був дуже сильний. Окрім того, що авто збило одне дерево, обстругало інше, так ще і колеса зарилися в землю. Саша сидів зліва, подруга жінки справа, Аня посередині, на руках у неї Анюта. Вона закрила Аню собою.

— У вас не було грошей, а операція, лікування дуже дорогі.
— Спасибі моїм колегам, небайдужим людям. І у сина на роботі збирали, і чоловікові друзі-мисливці допомогли. Народний депутат Валерій Дубіль через помічника передав 1000 гривень.
(Головне зараз, щоб Аня одужала. Може, потрапить і на випускний, він буває раз у житті. Отож хто має
змогу, переказуйте гроші на порятунок дівчини через «ПриватБанк», номер рахунку: 5168757232394405. Зв'язатися з родичами Ані можна за номером 099-323-96-12. — Авт.).

— Аня цілий рік мріяла про вбрання на випускний. Хотіла червону сукню і білий жакет. Я не раз казала: «Іди, вибери», а вона: «Ще не привезли нової колекції». Звідки, куди, навіщо вони їхали на тій машині, стане відомо, коли Аня прийде до тями і зможе говорити.

Миколу і Лідію поховали в одній могилі

У родині Склярів траур. Мати Лідії 61-річна Лідія Скляр і досі не може оговтатися від горя.
— Іду на роботу, заходжу на кладовище. Повертаюся, і знову до могили. По двору ходжу, балакаю до доньки, ніби вона жива. Боюсь, якщо мовчатиму, серце не витримає. Мені жити треба заради онука. Артемчика, йому три з половиною років, ми на похорон не брали і нічого не говорили. Та в садочку йому сказали, що мама і тато на небі і треба слухати бабу. Вдома підходить до фотографії: «Мама, папа, вертайтеся, я скучив». Обійму, пригорну, він і відволікається. Йому головне — цукерки і мультики. Він ще не усвідомлює.

Нічого ж не віщувало біди. Ліда і Коля були у нас десь близько полудня. За ними друг приїхав. Вони і пішли. Я не виходила, не проводжала. Малий залишився зі мною, бо він у нас і живе, до садочка близько. Та і Ліда на роботу о шостій виходила, отож не мала змоги його водити. Вони хоч і не розписані жили, Артема Коля записав на своє прізвище. Прожили майже п'ять років разом. Збиралися оформити стосунки. Не встигли, — схлипує Лідія Григорівна. — Чоловік помер 19 квітня 1997 року. Доньки не стало 20 квітня. Наче взяв і за руку забрав через 17 літ. Лідочка була його улюбленицею.

Я нічого поганого не передчувала, а ось донька
— мабуть. Бувало, легенько шльопне малого, а за секунду виціловує: «Мені його так жалко».

* * *

Подругу Лідії Вікторію Сердюк поховали біля батьків. Жінка жила зі свекрухою. Залишився 13-річний син Ілля.

Аня і Саша поряд і на тому світі

Могили Ані Лойко і Олександра Сухарева поряд. На фото красива дівчина, радісно усміхається. Такою її назавжди запам'ятають рідні і друзі. Сашко замріяний. Гордість і надія батьків. Тепер вони живуть лише спогадами.
— Аня Лойко сестра моєї дружини, а друга Аня — донька кума, — розповідає 47-річний Валентин Пилипенко. — 3 Миколою і Олександром ми разом працювали. Батько Олександра розповідав, що десь о шістнадцятій годині син приїхав, поставив машину і сказав: «Піду в парк». Аня з Сашею дружили... їхні обличчя виглядали найцілішими. Проте ушкодження внутрішніх органів, інші травми були не сумісні з життям. Нині ходять чутки, що швидкість була 170-180, — брехня. Рік тому на тому ж місці розбилася вантажівка. На щастя, люди вижили. Аня опинилися не в тому місці і не в тій компанії.

Машину купив побиту

62-річна Ніна Хілобок, мати Миколи, ніяк не може відійти після похорону. Їй важко говорити.
— Немає матері, а тепер і батька, — витирає сльози, дивлячись на онука, 12-річного Андрія. — Його матір уже давно позбавили батьківських прав. На Великдень до Ліди прийшла подружка, до Колі — співробітник зі своєю дівчиною. Трохи посиділи за столом. Потім поїхали. Куди, я не питала. І отаке лихо.

— Як давно у вашого сина машина?
— Не пам'ятаю. Нині голова нічого не тримає.

— Батько недавно її купив, побиту. Відремонтував, збирався продавати, — приєднується до розмови Андрій.
— У Колі золоті руки були, скільки він цих машин порихтував, він ще газозварником працював, — веде далі мати.
У кого Микола купив авто, після якого ДТП і чи були в тій машині загиблі, рідні не знають. Хоча кожен водій добре пам'ятає повір'я, що не можна купувати машину, в якій загинули люди.

Від будівлі райдержадміністрації до зупинки Польова (навпроти якої розбилося авто) близько двох кілометрів. На цьому відрізку шляху нарахувала сім вінків. До поминальних днів рідні загиблих в останні роки почепили нові. Скільки людей загинуло на цьому проміжку за останні два десятиліття, ніхто не рахував. Місцеві називають цей шлях «дорогою смерті». До речі, вулиця Київська чи не найдовша у Прилуках. Вона починається на в'їзді у місто з боку Ніжина і закінчується виїздом на Манжосівку. Так от, цей відрізок майже її кінець, умовно кажучи, четверта частина. І що примітно, на довшій її частині ДТП стаються дуже рідко. Перепитала перехожих, чи освячували цю частину дороги після стількох смертей? Ніхто не пригадав. Тут гинуть відразу по кілька людей.

Що стало причиною ДТП на Великдень? Людський фактор чи технічний неполадок, з'ясовує міліція. Експерти мають дати відповідь, чи був водій тверезий, якою була швидкість руху чи справною машина і т.д.

Матеріали по темі:

В Прилуках «Mercedes» врезался в дерево: погибло 5 человек (видео)

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №18 (1460)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: