Держава вручила ветерану несправний тюнер

7 січня Миколу Любенка з Козельця родина вітала з 90-річчям. Давно пенсіонер так не радів. Хіба що в день, коли до його телевізора підключили тюнер (ефірний приймач високої чіткості DVB-Т2). Отримав він його безкоштовно, як ветеран, інвалід війни І групи.

— Читаю тільки крізь велику лупу, — каже Микола Філофійович. — І телевізор люблю, хоча зір через катаракту слабкий. Дуже хочеться знати, що в країні відбувається. Подобаються передачі «Свобода слова» з Куликовим, «Республіка» з Анною Безулик і програма з Шустером, новини. Слабий вже між люди виходити, ото по хаті з ціпком тупаю. Мені тільки й світу, що телевізор.
— Заяву на тюнер подали навесні. Принесла його листоноша нам додому в кінці літа. Ось на коробці дата: 13.08.2012 р., — приєднується до розмови 62-річна Людмила Любенко, дочка Миколи Філофійовича. — Як тільки онук прийшов з роботи, відразу пішов підключати тюнер. Почитав інструкцію, ввімкнув. Каналів додалося, зображення стало чисте, яскраве. Дідусь зрадів, як дитина.

Вранці телефонує: «Екран голубий, телевізор не показує». Я сину: «Біжи до діда». Подивився, жодна кнопка не працює. Відімкнув, знову під'єднав. Тюнер попрацював хвилин 15-20, і екран згас.
— Людмило Миколаївно, може, телевізор старий?
— «Самсунг». Купляли новий, трохи більше року тому. Вмикали без тюнера, показує.

У гарантійному талоні тюнера ні печатки продавця, ні дати продажу. Куди кидатися? Зустріла знайому з управління соцзахисту: «Тюнер не справний. Хто його буде міняти чи лагодити?» А вона мені: «Ми тільки заявки приймаємо, далі ніякого відношення не маємо». Я тоді на пошту, звідти ж тюнер принесли. Там сказали: «Ми тільки передаємо посилки, які надійшли. Чули, ви не перші, хто скаржиться на якість тюнера».
Міркую собі так: держава його давала, значить, піду до найголовнішого у районі, голови райдержадміністрації Леоніда Мисливця. Взяла з собою фотографію батька. Леонід Олександрович подивився. Сказав, що. пам'ятає його ще зі святкування Дня Перемоги (скільки тих ветеранів лишилося). Вислухав і... викликав заступника Олександра Улізька. Той повів мене у свій кабінет. Йому переповіла історію з тюнером. Вислухав і... покликав працівницю зі 109 чи 108 кабінету. Втретє я розказала про тюнер. Вона мені: «Чула, на пошті залишилося три тюнери, отримувачі не дочекалися, померли». І, як ото в кіно, сказала: «Приходьте завтра». Це було третього вересня 2012 року. Пішла я додому з надією. Сподівалася, поміняють тюнер, порадую тата. Добре, що заздалегідь нічого йому не сказала. Приходжу наступного4 дня. А вона: «Там інструкція є, а в ній номери телефонів. По них і дзвоніть». Я ледь вимовила дякую і пішла. Навіщо нерви псувати. Набирала я, набирала ті номери — то зайнято, то ніхто не бере трубку. На початку жовтня я знову пішла до Мисливця. Кажуть, він два тижні на курсах. І знову я телефонувала в Київ, безрезультатно.

Це ж я молодша, а чи дід у 90 років буде надзвонювати щодня, чи ходитиме по чиновницьких кабінетах?
Що робити інвалідам, які живуть у віддалених селах? Якщо держава зробила для інвалідів безоплатну роздачу тюнерів від приватної фірми, то мала б передбачити, як люди з обмеженими можливостями в разі несправності тюнерів можуть без зайвих витрат їх обміняти.
Строк служби тюнера 7 років, гарантійний строк — 12 місяців. Почитала гарантійний талон. З якої дати вираховувати ті місяці? Жодної відмітки. Вирішила подзвонити у головний центр. 4 січня, робочий день. Години через , дві в слухавці обізвалась дівчина. Я передала телефон Людмилі Миколаївні.
— Везіть тюнер у Чернігів, на вулицю Шевченка, 10, візьміть документи свої і батька. Там подивляться.
— Скільки треба платити?
— Нічого, там подивляться.
Послухавши, Микола Філофійович зітхнув: «Не в гронах діло — духу немає. Скільки ж мені чекати?»

* * *

Зателефонувала Олександру Улізьку, заступнику голови Козелецької райдержадміністрації.
— Олександре Євгеновичу, що робити ветерану з тюнером?
— Відносно якості тюнерів до нас було кілька звернень. То не вміли встановити, то антена не працювала. В одному випадку я особисто просив майстра з телекому, щоб він поїхав подивився, підлагодив. Будемо і це питання з'ясовувати.


Микола Любенко: «Ось він без діла лежить»

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №2 (1392)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.