Як французи аплодували нашим юним талантам

Добавить новость

Пятница, 29 Января 2016 09:53  |  Просмотров: 3676

http://zemlyaivolya.net

Минулого тижня відбулася прес-конференція вокального колективу «Верес», який працює при Чернігівському музичному училищі імені Л. Ревуцького. Приємним приводом для цього стала тритижнева поїздка учасників колективу до Франції із важливою місією: презентацією української музичної культури мешканцям Лотарингії. Перше питання ми поставили Ірині Біді, художньому керівнику вокального колективу «Верес» – лауреату і переможцю численних всеукраїнських та міжнародних конкурсів.


Ансамбль «Верес» зі своїм меценатом

– Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, яким чином стала можливою поїздка, хто став організатором та спонсором цієї події.

– Нам поталанило зустріти і стати добрими друзями із французькою благодійною організацією «Люба Лор Україна». Середня частина її назви є скороченням від слова «Лотарингія». Саме її президент, пан Даніель Беделем, щорічно приїздить до України у пошуках юних талантів і пропонує сильним мистецьким колективам відвідати Францію з певною культурною програмою. Всі матеріальні витрати та організаційні моменти французи беруть на себе.


Франсуаза та Даніель Беделем з Іриною Білорус

Мсьє Беделем приєднався у цей час до нашої розмови. Ми скористалися нагодою і поставили йому декілька запитань.

– Пане Даніель, Франція відома своїми давніми меценатськими традиціями. Надати можливість нашим талантам виступити – це приватна чи громадська ініціатива?

– «Люба Лор Україна» є благодійною асоціацією, яка об’єднала 150 сімей. Нам близька ідея культурного обміну, тому вже шістнадцять років двічі на рік ми приймаємо в родинах талановитих дітей з українських мистецьких колективів. З Чернігівщиною співпрацюємо з 2005 року. Справа у тому, що в Лотарингії живе значна кількість нащадків тих українців, які у буремні роки Другої світової війни емігрували із України у пошуках кращої долі. Після війни французи не дуже хотіли працювати на вугільних копальнях, тому ці робочі місця займали емігранти. Тепер друге і третє покоління тих шахтарів розкриває свої оселі для дітей з України, щоб більше довідатися про культуру своїх предків.


Стаття про українців у французькій газеті

– Безсумнівно, ваша справа дуже благородна. Звідки берете кошти на дорогу, харчування та організацію виступів?

– Так із самих виступів! (посміхається) Ми домовляємося із родинами про проживання і харчування, організовуємо у певних містах концерти, упродовж яких йде збір благодійних коштів. Це дає змогу дітям їздити на різноманітні екскурсії Лотарингією та Францією в цілому. Ось у цю зимову поїздку я просив робити акцент на традиційних православних різдвяних піснях, з якими познайомилися мешканці міст Рамбервіль, Меркур, Туль, Гольбе.

– Яких критеріїв відбору дитячих колективів ви дотримуєтеся?

– Дуже простих – вони мають бути майже професійними носіями автентичної української культури і мати багатий репертуар. У вас на Чернігівщині кандидатами є 35 колективів. Окрім «Вересу», ми вже співпрацювали з цирковою студією «Фієста» (м. Мена), танцювальним гуртом «Ягідки» м. Щорс та танцювальним ансамблем «Веснянка» із Чернігова. До речі, нехай декілька слів скажуть і самі юні танцівниці, як їм сподобалося у Франції?


Ірина у Парижі

До бесіди охоче приєднуються старшокласниці Ірина Білорус та Олександра Тютюнник.

– Ви їздили до Лотарингії влітку, коли мистецька «збірна» з чотирьох колективів Чернігівщини налічувала 50 осіб. Чим запам’яталася поїздка?

– Мабуть, французькою гостинністю і тим, що нас до себе жити беруть багатодітні родини. Ще важливо сказати, що окрім дванадцяти концертів містами Нансі, Бар-де-Люк, Баккара, Вітель, ми ще займалися за окремою лінгвістичною програмою. Ми вже декілька разів відвідували Францію і хочемо із вдячністю відмітити, що пан Даніель (у родині якого, до речі, і проживала одна з наших співрозмовниць – Авт.) прагне не тільки познайомити французів з Україною, але і дати нам краще, що має – французьку мову, щоб ми напряму спілкувалися і поглиблювали дружбу. До речі, середній син пана Даніеля одружений з українкою. Президент асоціації проводить під час зимового свого візиту конкурсний відбір на літні лінгвістичні курси серед учнів Чернігівщини, які вивчають французьку мову.

– Пан Даніель згадав про репертуар, тому знову звернемося до Ірини Біди, художнього керівника вокального колективу «Верес». Ірино Олександрівно, будь ласка, розкрийте секрети змісту музичного матеріалу, яким Ви дивували французів.

– Наш колектив об’єднує одинадцять творчих особистостей віком від 6 (!) до 21 року і співає буквально все: фольклор, класику, світові естрадні хіти, сучасні українські пісні. Ми давали концерти в різдвяно-новорічну пору, тому включили до репертуару безпрограшні композиції, випробувані століттями: «Добрий вечір тобі…», «Щедрик», «Сива зозуленька», «Нова радість». Добре сприймалися і сольні номери «Ave Maria» у виконанні Насті Буряк, «Мальви» (Діана Мазур), «Розпрягайте, хлопці, коней» (Олексій Лащ), світовий хіт «’O sole mio», український романс «Ой ти, дівчино» (Богдан Потебня). Любимо якісну класику: співаємо латиною «Gaudete» – шведську колядку, є у репертуарі твори Вівальді, Перголезі.

Дивіться також: Чернігівський ансамбль з'їздив на гастролі до Франції. Солісти вчитимуться там у консерваторії? (відео)

– Віковий діапазон Ваших вихованців спонукає спитати окремо про таланти найстаршого і найменшого вокалістів.

– Олексій Лащ навчається на 4 курсі нашого музичного училища, відділ «спів». Упродовж цієї поїздки від був солістом і разом з колективом створив багато вдалих музично-сценічних образів. Наш Олексій має чітку громадянську позицію, він свідомий волонтер. Організував нас на 3 концерти для бійців АТО, є зв’язківцем із організацією «Жіноча волонтерська сотня Чернігова». До речі, французи солідарні з нами: вони, як правило, стоячи слухали пісні з присвятою жертвам тероризму та воїнам АТО. Загалом французькі родини вразили нас своєю небайдужістю, адже продовжують спілкування, пропонують допомогу, навіть прихисток у разі погіршення ситуації на сході країни.

Про найменшого вокаліста, Ореста Макаренка, скажу і як вимогливий педагог, і як мама: незважаючи на свій юний вік, він вже є учасником конкурсу «Чернігів the best». У Франції отримав сольний досвід: як заспівувач виконував разом із колективом пісню «Чернігів». Написано твір талановитим композитором, викладачем музичного училища ім. Л. Ревуцького, заслуженою артисткою України Мариною Гончаренко. Пісня сильна, і наші виконавці навіть зали піднімали – так емоційно французи реагують на сучасний репертуар. Приємно, що до виступів «Вересу» приєдналася і наша випускниця, Марія Грищенко, яка продовжує музичну освіту у Франції у консерваторії м. Епіналь.

– Ваш візит до Лотарингії є добрим продовженням культурного обміну. Сподіваємося, що для інших дитячих творчих колективів ця розмова послугує стимулом вивчати французьку і вдосконалюватися у оволодінні власної культури, щоб гідно її представляти світу.

Розмову вела Марічка Кульбаба, тижневик «Чернігівщина» №4 (561)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Добавить в: