«Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене»

За 18 кілометрів від Донецька, поблизу Авдіївки, загинув 29-річний ніжинець Тахір Баширов. Тахір записався у військкоматі добровольцем. 28 серпня він уже був у Гончарівському.

— Мамо, я іду тебе захищати і своїх діток, — ридає Алла Баширова, мати загиблого бійця. — Йому казали знайомі: «Тахір, там же людей убивають, багато звідти не повертаються».

Записатися добровольцем Тахір вирішив після сварки з дружиною Юлею.
— Юля подала на розлучення, — пригадує Алла Миколаївна. — А він казав: «Мамко, я все одно Юлю люблю». Опісля з дружиною помирилися, та планів своїх синок не змінив. Пам'ятаю, як він у Гончарівське їхав. Сидів у нашому коридорі на стільчику. На плечах — рюкзак. Каже: «Мамо, не склалося в мене життя. Я поганий. Я уходжу. Благослови мене». І я благословила. Поганим він себе називав через те, що міг випити час від часу. Ото й вирішив довести, що не такий він, кращий. Говорив, що мене прославить,, героєм буде.

Свого часу строкову службу Тахір Баширов проходив у військовій частині А1901 (51-й окремий автобатальйон Командування сил підтримки), Київ.
— Його так в армії любили, хвалили, грамот багато привіз, — показує досягнення покійного сина мати. — А так пішло, що як вип'є, починає сваритися з дружиною. Приїжджає міліція. От він і зациклився, що поганий. А з дружиною тут полаявся, тут уже помирився.

Коли боєць приходив у відпустку, запасався ліками.
— Показував, що зуби в нього всі посипалися, треба лікувати, —демонструє на собі Алла Миколаївна. — Питав, чи нема у мене яких знеболювальних таблеток, противірусних. А тоді сам пішов у аптеку, накупляв цілий пакет. І знову просив: «Благослови мене». Я побажала, щоб йому щастило. А зі старим (батько — Тахір Башир-огли) вони якраз трохи посварилися. То син тільки поклав свою руку на його: «Ну, бувай, тату». А я ще спитала: «Нащо ти бороду відпустив?». «Будеш гордитися мною», — відповів.

Останнього разу мати говорила з Тахіром у суботу, 24 січня, близько дев'ятої вечора.
— Синок попросив мене взяти Артура і Аринку на вихідні до себе. Наказав: «Бережи дітей». Побалакав і з рідною сестрою Леною. А ще сказав, що збираються їхати в Донецький аеропорт, везтимуть 10 танків. Як уже повідомили пізніше, Тахір їхав у першому, вибухівка потрапила під його днище. Сину розірвало ноги, помер від крововтрати — у танку був сам, ніхто не міг перев'язати ноги.

У ніч перед смертю сина вив собака. А мені наснилося, що загорівся дріт від праски. І нікому потушити. Я кликала на допомогу, а тоді сама взяла ганчірку і висмикнула штекер з розетки, щоб хата не згоріла.

У покійного залишилося двоє дітей: 6-річний синок Артур і дворічна донечка Аринка.

Тримались до останнього

На Сході загинуло ще двоє жителів області. Обидва воювали в Донецькій області. 21-річний Руслан Ткаченко — з Ніжина. Строкову службу проходив в Одеській області, у бригаді берегової оборони.


Руслан Ткаченко

32-річний Олександр Таценко — із Карпилівки Срібнянського району.

Мобілізували Таценка на початку осені. Тиждень тому Олександр повернувся на Схід з відпустки. Мав виїжджати у суботу, а рушив у понеділок. Односельцям жалівся, що дуже не хочеться. Удома на бійця чекали дружина та двоє синочків. Привезуть тіло воїна волонтери, котрі якраз були на Сході, возили гуманітарну допомогу.


Олександр Таценко

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №5 (1499)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.