«Таврія» Івана Оліфіра споживає 2,56 літра солярки на 100 кілометрів

Але торохкотить голосно, і в салоні прохолодно.

Жителя міста Борзна 49-річного Івана Оліфіра, місцеві називають Ванею-дизелем. Він понад 20 років переробляє автомобілі й мотоцикли під дизельне пальне, щоб добитися максимальної його економії. Першим переробив радянський позашляховик ГАЗ-69, потім — мотоцикли «Дніпро» і «Ява», за ними — авто ГАЗ-21 та «Таврію». А остання робота — легкий мотоцикл на базі «Мінська», який по асфальту споживає 900 грамів солярки на 100 кілометрів.

Про дизельні... літаки

Іван Борисович — фанат дизельних моторів. Вдома має три автомобілі, чотири мотоцикли. І тільки один з них бензиновий. Єдиний транспорт із заводським мотором — 20-річний «Мерседес» —дизель.
— Страшний час боротьби з дурістю, тупістю, заздрісниками, конкурентами, явними і таємними ворогами, страшний час боротьби навіть при позитивних результатах, — цитує Оліфір слова винахідника дизельного двигуна Рудольфа Дизеля.

Іван Борисович вважає, що автомобільна промисловість не дбає про інтереси простої людини, робить дуже складні автомобілі, щоб витягти побільше грошей. Проста техніка не виробляється, а тільки складна. І немає вибору — чи ремонтувати на станції, чи самому. У нас не продають соціальних автомобілів, які б хоч і мали гірший рівень комфорту, але витрати на їх використання були б меншими.
Першою дизельною машиною став «Мерседес», який випустили в 1936 році. Багато хто сміявся над цією машиною, але вона пережила насмішників. У 1932-34 роках німці ставили дизельні двигуни на літаки-розвідники та пасажирські. Ці машини по п'ять годин могли перебувати в повітрі. Потім ще 30 років німецькі авіадизелі удосконалювали в СРСР.

Дизельна «Ява» з карданом

Іван Оліфір — випускник факультету механізації лісового господарства Київської сільгоспакадемії. Батько трьох дітей.
— Я взяв собі нішу по постройці економічних машин, — говорить він. — Бо коли ти економічний — ти незалежний. Можеш їхати куди хочеш і коли хочеш. Наприклад, з Ніжина на Борзну після шести вечора нічим не виїдеш. А я приїхав на електричці — хоч у 10 вечора, хоч у два часа ночі — сів на «Яву» і поїхав. Сидиш собі, клевер нюхаєш і несешся по трасі рокером.
Перший дизельний мотоцикл був «МТ» з двотактним двигуном від трактора «Славія» потужністю 14 кінських сил. Він споживав чотири літри солярки замість 10 літрів бензину — на рідному моторі. Зараз там інший двигун — бере 2,4 літра.

Іван Борисович показує інші переробки, які стоять у сараях та під навісами. Ось «МТ» з двигуном від 30-сильного «Запорожця». Тепер на цьому мотоциклі парубкує 25-річний син Олександр, як приїжджає додому з Дніпропетровська. Там він працює в конструкторському бюро імені Янгеля на «Південмаші».
Бензину цей мотоцикл бере 4,5 літра. І тягу розвиває одразу на малих обертах.
У «Дніпро» поставив чехословацький дизельний двигун. Картер коробки передач залишив, але набір шестерень робив сам. Деякі змістив, додав дві від «їжа».
Дизель СН6Д встановив на «Яву», зробив їй карданну передачу і вже наїздив п'ять тисяч кілометрів. Вона бере півтора літра на 100 кілометрів.
Дружині зробив мотовелосипед.

Від «козла» до «Таврії»

— З машин перший дизель поставив на ГАЗ-69-«козлик» на початку 90-х, — згадує інженер. — Тоді дизельний двигун на легковиках вважався екзотикою. А в мене був. Нагружав тонну картоплі. Дві каністри — і їхав на Москву й назад. А на бензині я б і в одну сторону не доїхав. Тоді заробляв чистими 200 доларів за рейс.
Потім зробив дизельною 21-у «Волгу». Зараз вона теж належить сину.
Далі переробив «Таврію». Цю машину вибрав через те, що вона легка, дешева.

Заглядаємо під капот. На «Таврії» стоїть італійський дизельний двигун прямого впорскування «Руджеріні» такого ж об'єму, як і рідний бензиновий — 1,2 літра. Причому двигун дуже простий. Два циліндри — і ніякої електроніки. Такі застосовують у компресорах, генераторах та інших механізмах. При потужності 35 кінських сил він споживає мінімум утричі менше пального, ніж штатний. Дизель працює на нижчих обертах, але має більшу тягу й під гірку не гальмується. Щоправда, новий двигун з повітряним охолодженням працює гучніше і жорсткіше, ніж бензиновий. Але цей недолік можна зменшити посиленою шумоізоляцією.
— Старий двигун зняв по трансмісію, — розповідає Іван Борисович. — Головною проблемою було зцентрувати колінчастий вал і два штифти з трансмісією. Оскільки охолодження повітряне, то довелося вирішувати проблему опалення салону. Через колектор приєднав «газелівську» помпу й завів подачу та обратку в стандартну пічку.

Переробка «Таврії» на дизель окупиться при пробігу 20 тисяч кілометрів.
— У мене воно виправдалося ще раніше, — ділиться майстер. — Бензиновий мотор я продав, узяв дизель. Він трохи поробив, тому коштував близько 300 доларів. Новий буде десь 500.
Усі машини у мене окупаються максимум за рік.
Як і на інші машини, Оліфір взяв дозвіл на переробку в науково-дослідному інституті і на основі цього вніс зміни в техпаспорт. Даішники, зачувши дизельне торохкотіння, часто зупиняють таке авто.

Порізав новий «Мінськ» і... виграв

— Різати «Мінськ» — це був авантюрний проект, — згадує Оліфір. — Я почувався, як злодій, що бере банк, — або пан, або пропав. Хоч порізка мотоцикла не зв'язана з криміналом, але адреналін виділяється ще той. Мотоцикл різав болгаркою сам. Усе вийшло вдало. Тепер замість чотирьох літрів бензину на 100 кілометрів він бере 900 грамів солярки.
Для того, щоб поставити чотиритактний дизель «Янмар» на «Мінськ», довелося зняти бак, розрізати центральну трубу рами — з прямої її переварили на хребтову. Верхню частину заводського двигуна господар зняв і на її місце поставив дизель. Замість колінчастого валу поставив прямий і з'єднав дві частини клиноременною передачею. Верхню частину дизеля накрив фальшбаком. А бак для пального на 2,5 літра прилаштував у кофр на багажнику. Цього дизпального повинно вистачити на 270 кілометрів.
Суперекономний мотоцикл їздить зі швидкістю 70-80 кілометрів на годину.
— У нас же все хороше робиться в гаражі, а не в конструкторському бюро, — киває на креслення. — Спочатку у мене з'являється мотор, а тоді вже транспорт для переробки.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №48 (1334)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.